Бобровицька об’єднана територіальна громада офіційно розпочала свою діяльність з жовтня 2017 року. Навколо міста Бобровиця об’єдналися 18 сільських рад, на території яких проживає майже 26 тисяч жителів. З початку 2018 року громада перейшла на прямі бюджетні відносини з державою. За попередніми розрахунками громада матиме бюджет більше ста мільйонів гривень.
За словами Лариси Петько, заступника Бобровицького міського голови, не зважаючи на доволі потужний бюджет громади, видатки також збільшилися. А, отже, доведеться залучати кошти із зовнішніх джерел, писати проекти та брати участь у конкурсах.
«За рахунок субвенції з державного бюджету, спрямованої на формування інфраструктури ОТГ у 2018 році, плануємо розробити генплану Бобровиці, зробити ремонти у дитячих садочках та школах на території громади, привести до ладу сільські будинки культури. Хочемо зробити освітлення у сільських населених пунктах. Зрозуміло, що за один рік всього не встигнемо, але поступово, крок за кроком зробимо», – розповіла Лариса Віталіївна.
До складу Бобровицької ОТГ увійшло одне з найбільших сіл України – Кобижча. У ньому проживає три з половиною жителів. До об’єднання бюджет сільської ради складав біля трьох мільйонів. Але як і всюди грошей вистачало на захищені статті, енергоносії. Село практично перебувало у глибокій стагнації.
У 2015 році селищну раду очолив молодий голова Дмитро Лесенко. Він розповів, що рішення про об’єднання жителям Кобижчі далося нелегко, опоненти переконували у самодостатності сільради. «Але більшість кобижчан хотіли впіймати вітер змін і взяти активну участь у процесі реформування, а не бути приєднаними примусово розписом якогось чиновника. Зміни – це в першу чергу прогрес. Ми двадцять п’ять років тупцювали на місці, навіть не тупцювали, а котилися у прірву, – сказав Дмитро Лесенко. І додав, – про будівництво якихось масштабних об’єктів мова взагалі не йшла. Тому сподіваюся, що з об’єднанням буде прорив, розвиток».
Він розповів, що за два роки головування йому доводилося чіплятися за будь-які можливості, аби принаймні що-небудь змінити на краще у селі. Наприклад, щоб відремонтувати дорогу, йшли на авантюри: організовували суботник, на якому разом з волонтерами видовбували старі ями, замовляли бетон-міксер з Києва і заливали їх бетоном. Таким чином, відремонтували два км дороги за 18 тисяч гривень.
«На цей рік у нашому селі запланований ремонт дорожнього покриття на трьох вулицях, загальною протяжністю близько семи кілометрів. Нарешті ми зрушилися з мертвою точки в плані освітлення. Соромно, але найбільше село в Україні зараз не має жодної державної лампочки, яка освітлює вулиці. Плануємо освітити три вулиці. Також хочемо перевести на дров’яне опалення будівлю пожежного депо, потім приміщення сільради та дитячого садочка», – поділився планами Дмитро.
Від села Ярославка до центральної садиби Бобровицької громади лише 7 кілометрів по новій дорозі. Є автобус, який чотири рази на день курсує між населеними пунктами.
За словами Ганни Юхно, в.о. старости Ярославського старостинського округу, в її роботі практично нічого не змінилося. «Люди звертаються з усіма тими питаннями з якими зверталися до сільського голови так само з ними звертаються і до мене. Прозвітували за роботу за 2017 рік. Затвердили програму на 2018 рік соціально-економічного розвитку території. Кожного місяця беремо участь у роботі виконкому та засіданнях сесії. Серйозних проблем ми не побачили», – розповіла вона.
Ганна Юхно розповіла, що коли тільки почали говорити про об’єднання, то найчастіше задавалося питання «Чому ми повинні об’єднуватися якщо ми самодостатня сільська рада?»
Звісно сільрада із бюджетом у 800 тисяч на рік та 800 чоловік населення може бути самодостатньою. Цих коштів вистачало на утримання сільради, будинку культури та дитячого садочку. «Але якщо нам на баланс перейде ФАП, школа, то наших фінансів не буде вистачати», – сказала пані Ганна. Хоча дуже переконувати нікого і не було потреби.
Позитивні зміни у житті села Ярославки помітні вже сьогодні. У дитячому садочку харчування стало кращим. «Коли ми були сільрадою, то харчування дітей у садочку коштувало 12 гривень (половину платила сільрада, половину – батьки). Після об’єднання батьківська плата – 10 грн, а громада сплачує – 15 гривень. Харчування стало набагато кращим у садочку», – розповіла староста. До речі, продукти харчування у садочок поставляє місцевий підприємець, а, отже, гроші з громади не йдуть.
У найближчих планах завершити будівництво дитячого майданчика, замінити вікна у будинку культури, привести до ладу територію старостинського округу.
Коментар Людмили Чабак, радника з питань децентралізації Чернігівського Центру розвитку місцевого самоврядування, створеного за підтримки Програми «U-LEAD з Європою»:
«Бобровицька міська громада вчасно скористалася шансом на об’єднання та зробила крок на підтримку реформи місцевого самоврядування. Для цієї громади співпали всі умови: і географічні, і економічні, і природні. Вона має розвинену інфраструктуру, досвід управління, традиції належного врядування та співпраці з місцевим бізнесом. Крім того, ця громада була визнана спроможною ще на стадії формування перспективного плану, а, отже, шанси у них одні з кращих».
Автор: Чернігівський Центр розвитку місцевого самоврядування
Обговорення матеріалу