Всупереч зазіханням реваншистів РФ на південні території Української Держави, навіть видання Московії 150-літньої давнини доводять першоприсутність наших пращурів під брендом УКРАЇНЦІ ще з запам’ятних часів на Чорному та Азoвському морях.
І хоча віковій брехні з вуст ворожої держави щодо України не звикати, а з кожним поривом північно-східного вітру з Московії в нашому напрямку вона навіть зростає, подібного змісту дослідження під корінь рубають фальсифікації за кремлівськими сценаріями. Ось і наразі, московити навiть конституцію РФ готові так закрутити, щоб нахабнi претензії до володарювання на постсовецькому просторі були закріплені в основному законі разом iз довічним правлінням Путіна!?
З початком російсько-української війни 2014-2020 років агресивні меседжі Кремля зашкалюють, вражаючи цинізмом демократичний світ. Світова громадськість обурюється хворими апетитами політиків Росії, об’єктивно розуміючи відверту загрозу Європі. Адже країнам західної демократії важко второпати – чому на Московії ніколи не можуть «наїстися» тим, чим володіють, залишаючись при цьому вважай жебраками в порівнянні з цивілізованими державами?
Ось нещодавно зачепили Польщу. Мовляв, не так себе поводила напередодні Другої світової! А далі нащадки країни Моксель «розкатали» губу і на Українське Причорномор’я, видавши «на гора» чергову претензію на кшталт «нашіє зємлі»!? «Ну конєшно. Ще б пак, у вас же навіть солдати, про що у фейсбуці повідомляв один з оглядaчів, «яких відправляють на Донбас на навчання, мають при собі нові топографічні карти, на яких Луганська, Донецька, Херсонська , Миколаївська та Одеська області позначені як Росія. На жаль, це не жарт, – резюмував дописувач.» (https://antikor.com.ua/)
Але, московські розумники, КНИЖКИ – надійні друзі цивілізованої людини, іноді вперто підтверджують, коли уважно читати, прaдавню присутність УКРАЇНЦІВ на рубежах, де московитський «і кінь не валявся» на ту пору! Як от на сторінках дослідницьких матеріялів одного з наукових збірників Російської імперії (Ф.Брун «Черноморье. Сборник исследований по исторической географии Южной России. 1852-1877. Ч.1» Одесса, 1879 г.)! Інша річ, що подібного штибу повідомлення науковців разом iз фактами правди відкривають для читача першопричину абсурдних образ московитів на присутність УКРАЇНЦІВ в землях, які за всіма підручниками РФ, «являются ісконнимі»!? Адже все дуже просто – соромляться окупанти того, що Крим, Слобожанщину, Причорномор’я УКРАЇНСЬКI КОЗАКИ пізнали набагато раніше, ніж там опинилися московити!
Отож, дасть Бог, зосередившись на деяких цікавинках літератури 150-літньої давнини, а то й значно давнішньої, ми знайдемо й УКРАЇНУ, а не «малоросію», і уславлене Козацтво з його кмітливістю та волею. А ще – зрозуміємо, яку прекрасну фльоту в часи Середньовіччя тримали запорізькі козаки, яка відкривала можливості колонізації УКРАЇНЦЯМИ простору, котрий згадує знаменитий Боплан під 1660 роком, на що й посилається автор вище згаданого видання 1879 року. Відкриваємо книжечку з полиці спецфондів та читаємо Ф.Бруна: «Французский инженер Боплан, показав, в известном труде своем об Украине, каким образом Запорожцы возвращались в войсковую Скарбницу из отважных походов своих по Черному морю, между прочим продолжает: «есть еще другая дорога для возвращения в Запорожье – чрез пролив, отделяющий Тамань от Керчи, по Донскому лиману и по реке Миусу. Здесь они плывут вверх по Миусу покуда можно, а далее от сей реки до Тачаводы около мили идут волоком: Тачавода впадает в Самару. Самара же изливается в Днепр выше Кайдака. Казаки редко избирают сей путь, по отдаленности его от Запорожья; Правда они отправляются сею дорогою и на поиски, но только тогда, когда флот их состоит из 20 или 25 челнов или когда Турки совершенно преграждают им устье Днепровское/ (тут автор дає посилання на працю Боплана 1660 р). Выше автором было сказано, что эти челны имели в длину 60 футов, в ширину от 10 до 12, а в глубину 12. Каждая лодка была вооружена 4-мя или 6-ю фалконетами и помещала в себе, кроме амуниции и припасов, от 50 до 70 казаков, в том числе от 20 до 30 гребцов.»
Автор: Борис Домоцький, Новгород-Сіверський
