16 квітня у Бахмацькому районному суді було чергове засідання у справі «знахарів»: 44-річної Ніни Попівки з Шаповалівки Борзнянського району та 42-річного Ігоря Гордієнка з Носівки, яких звинувачують у вбивстві подружжя Ольги та Віталія Зубенків. Призначили на 14 годину, а почалося засідання лише о 17 годині 30 хвилин.Молода пара не мала дітей. Знахарі запевнили Олю і Віталія, що на них порча. Щоб зняти її, подружжя мало відбути не один сеанс у цілителя Гордієнка. Приймав знахар у літній кухні Ніни Попівки.
Торік влітку Зубенки приїхали до Шаповалівки на черговий прийом і зникли. Через тиждень їх знайшли убитими, закопаними в одній ямі за селом.
Четверо адвокатів, прокурор, троє суддів, секретар, мама вбитого Віталія чекали, доки ніжинський конвой привезе підсудних. Головний у конвої так і не зміг достеменно пояснити суду, в чому причина запізнення на три години. Лише сказав, що Попівку з Чернігівського СІЗО до Ніжинського ІТТ привезли о 13.15. Гордієнко вже був там. Та від Ніжина до Бахмача, навіть старим автозаком, не чотири години їзди.
Головуючий суддя 35-річний Павло Пархоменко попросив конвоїрів, щоб надали письмове пояснення суду. І розпорядився надіслати листа до Чернігівського СІЗО.
Працює суд до 17 години. Засідання все ж провели. Хоча заявлені прокурором двоє свідків (працівниця ломбарду, в який Попівка здала золоті прикраси убитих) і водій, який познайомив Віталія зі знахарем, не з’явилися. Як свідки захисту говорили сини Попівки. Суд продовжив знахарям строк утримання під вартою на три місяці.
Через неявку свідків захисту, дуже розстроїлась мама Віталія, 48-річна Любов Зубенко, яка приїхала з Житомирської області. Якби їх допитали, вже перейшли б до допиту підсудних. До них у бідної матері накопичилося чимало запитань.
— На минуле засідання, де показували відео, як тіла доставали з ями, я не приїхала. Однак не змогла б його дивитися. Серце б не витримало, — говорить Любов Никифорівна і ковтає заспокійливу пігулку. Від жінки запах корвалолу. Напилася перед засіданням, щоб не розридатися у залі.
— Яких дітей вони згубили. Віталик мій закінчив ліцей, університет на технолога-харчовика з червоними дипломами. Відкривав м’ясний цех у азербайджанців. Розробляв меню для різних- нових закладів. Працював відразу на трьох роботах. У «ЕКО-маркеті» пекарем, ресторані «Шато», кафе «Андре», ще й робив торти на замовлення, гляньте, які: у два-три яруси, — показує жінка яскраві фото на планшеті. — Ось до відкриття свинокомплексу: порося у калюжі, а поряд ферма у формі шматка сала. Ще один — з білкою з льодовикового періоду.
А яке м’ясо запікав, пальчики оближеш. А рибу як фарширував. До його приїзду теща завжди купувала щуку. У планах було відкрити власний кондитерський цех, разом з другом. Гроші друга — досвід і знання Віталія. Не встиг.
Оля була трудяга. По 12-14 годин пахала флористом на оптовому квітковому складі. Збирала композиції, готувала букети. У них була мрія купити квартиру у Києві. Ми вже і банк підібрали, який дає кредити на 30 років. Три сім’ї склалися б — був би перший внесок. Не судилося.
— Їх убили на мій день народження. Отакий мені «подарунок» на все життя, — Любов витирає сльози. — Коли Оля не вийшла за передачею від мами з Рівного, ми кинулися на пошуки. Те, що Віталик не вийшов на роботу, стало шоком для колективу. У них було велике замовлення.
З чорним магом Віталія познайомив його співробітник, водій на роботі. Нікому нічого не сказали і поїхали.
— Правда, що не мали дітей і через це звернулися до знахарів?
— Віталик і Оля прожили разом два роки до шлюбу і три в шлюбі. Дітей вони планували після того, як з’явиться власне житло. І нам так казали. Що сталося? Чому раптом?
У грудні вони пішли до Інституту репродуктивної медицини. Там сину поставили діагноз «первинне безпліддя». Сказали, що треба носити широкий одяг, не перегріватися, не перевтомлюватися, вживати вітаміни — і все налагодиться. Я медсестра. Якби вони поділилися своїми страхами, я за п’ять хвилин розбила б побоювання в пух і прах. Оля нічого не казала. Може, з мамою більше ділилася, я ж свекруха. Говорила, що останнім часом Віталик почувався стомленим. Засинав на ходу. Він звернувся до цього козла (Гордієнка. — Авт.) і йому полегшало. Може, через це і довірився.
— Любове Нікифорівно, можливо, їх загіпнотизували чи ще якось впливали, щоб вони повірили у силу знахарів?
— Коли я знайомилася з матеріалами справи, прочитала, що у ямі разом з тілами знайшли шкірку з пір’ями якоїсь птахи, медичну шапочку, пластир, тушку якоїсь тварини, шматки марлі з кров’ю. У літній кухні Попівки знайшли порожні ампули від димедролу. Він розповів, що Попівка дала димедрол під виглядом водички Олі і Віталію. А ще на чеку зі зворотного боку список препаратів психотропної дії (щоб не полегшувати життя іншим аферистам не вказуємо назви препаратів. — Авт.). А ще гормональний ветеринарний препарат екстромакс, який викликає у тварин збудження або аборт. Гордієнко розповідав, що удари наносив спонтанно. Не вірю. Експерт сказав, що Віталій ще цілу годину був живий, і якби йому надали допомогу, вижив би. Наших дітей катували, певно, допитувалися, де гроші. Я не вірила, що сина немає. Була у морзі на впізнанні. Кожен сантиметр тіла обстежила. Те, що я бачила, не потрапило до матеріалів справи. У сина було розрубане коліно. Його підпалювали ззаду. Плавки були розірвані. Тулуб синій, наче його били, розбухлий, суцільний синець. У Олі були зв’язані руки. Що з ними робили? Якщо її вбивали у літній кухні, то де хоч краплинка крові? Я хочу подивитися їм в очі і спитати.
— Любове Никифорівно, Гордієнко вину визнає. Попівка — ні. Йому загрожує довічне ув’язнення. Яке покарання ви хотіли б для неї?
— Приїхала в квартиру наших дітей, забрала гроші і повезла своєму синові на роботу. Виявляється, Оля, коли приїздила сама, бавилася з її сином, найменшим хлопчиком. З цією дитиною Попівка і Гордієнко напередодні убивства ходили вибирати місце для ями, в яку вкинуть тіла.
У справі є, коли Попівка зайшла у літню кухню і побачила бездиханну Олю, спитала у нього: «Ти з нею щось мав? Не забудь зняти з неї прикраси».
Я хочу, щоб вона довго жила. І пережила весь той біль, що і я. Щоб вона не знала, де могили її дітей, де їх кісточки. Думаю так, тоді каюсь. В чому діти винні? і знову думаю. Вони все знали, а дехто і бачив. Після вбивства сини видаляли контакти з телефонів наших дітей. Щоб здохли всі. Я думаю, така сука, як вона, не буде дуже і переживати. Через який біль пройшла моя дитина, як уявлю…
Коли ми шукали Олю і Віталія, нам стільки людей допомагало. Знайомі радили звернутися до екстрасенсів, які розкривають злочини. Хаял Алікперов навіть не взявся. Жанна Щупакова і Яна Пасенкова — у них прийом 4000 гривень за 40 хвилин і запис на місяць вперед. А нам чекати ніколи було. Альоні Куриловій подзвонила — накричала на нас. Навіть не вислухала. Бо у неї люди, а ми відволікаємо. Я вже стояла біля могил дітей на цвинтарі, як вона подзвонила. До того ще ходили до батюшки, який править біля Жовтневої лікарні. А він якраз в Єрусалим поїхав.
У Гордієнка був блокнот новий, як щоденник, він його завів, коли познайомився з Попівкою. Записував туди все про своїх клієнтів. Він же не один рік чорною справою займався. До цього теж були блокноти. Де вони? Він сказав поліції, що за ним ще п’ять трупів у криниці. Вони брали пошукового собаку. Все обдивилися, нічого не знайшли.
— Любове Никифорівно, може, на нього тисли і він себе обмовив?
— Може, не в тих криницях шукали? Він років сім до цього їздив. Був і на Західній Україні, і в Одесі і т. д. А десь батьки, можливо, все ще шукають дітей.
Жінка говорила це з таким болем у голосі. Справді, запитань у матері, яка втратила дитину, багато. Сподіваюся, хоч на частину з них жінка отримає відповіді на наступних засіданнях. Якщо Гордієнко не буде брехати і вигороджувати Попівку.
Автор: Валентина Остерська, тижневик «Вісник Ч» №16 (1667), 19 квітня 2018 року
