Кобижча – село Бобровицького району Чернігівської області на річці Кобижчі. Село розташоване на відстані приблизно 100 км від Києва в сторону Ніжина. В межах села розташовані 3 залізничні станції – Космічна, Кобижча і Попудренка. Село одне з найбільших в Україні, простягнулося на 8 км вздовж старого русла р. Кобижча.
Статистично-історичні документи про Чернігівської єпархії (т. 5, вид. 1873) свідчить про те, що на староукраїнською мовою слово «Коб» означає чаклунство. Кобник – чаклун, Кобижча – сильне чаклунство і житло чаклунів. Існує припущення що багато жителів поселення могли бути схильні до чаклунства. Від сюди і пішла назва села.
Також зустрічалася назва Кобизча. За В.Б. Антоновичу, слово «кобиз» або «кобуз» по татарськи означає музичний інструмент, запозичений потім козаками під ім’ям кобзи.
Серед жителів села поширена легенда, що нібито назва села походить від фрази яку він виголосив Катериною II – якби щі, тобто «якби це щі», яка проїжджала цією місцевістю. Однак ця назва фіксується набагато раніше, тоді як цариця жила в XVIII столітті.
Село засноване в 1100 році, але прямого зв’язку із цим немає. У 1239 році село постраждало у війні із Золотою Ордою.
Знову село було засноване за часів Єремії Вишневецького. Пережило міжусобні війни в 1638-40-х роках. У 1646 належало єдиному православному сенаторові Сейму Польщі каштелянові (воєводі) Чернігова та Києва Адаму Киселю (1600-1653 рр.). Все життя він намагався з’єднати в братському союзі народи України і Польщі. На згадку про цей період частина села називається в народі Каштелянівкою. На місці, де зараз клуб, був «замок» Киселя. Там ще проглядаються оборонні обвалування.
З початком Визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького утворюється Кобижчанська (Кобизька) сотня Ніжинського полку – з центром в селі.
У переписний книзі Малоросійського приказу (тисяча шістсот шістьдесят-шість) згадується місто Кабизжа. У книзі поіменно перераховані 120 чоловіків і вдів. У господарствах всього було 176 волів і 79 коней.
1687 гетьман Іван Мазепа передав Кобизькую сотню до складу Київського полку.
Під час Генерального слідства Київського полку в містечку Кобижчі 54 двори належали до Кобизькой ратуші. Сотником був Семен Мандрика.
У «Списку населених місць Російської імперії» за 1859 рік вказано, що в волосному казач. і вл. містечку Кобижча (Кобижча) при рч. Кобижчі проживало 7826 осіб в 1475 дворів (3985 чоловіків і 3841 жінка). Згадувалися 1 церква і каплиця, 3 винокурні, сільське училище, базари. У місті протягом року відбувалося 3 ярмарки. На той момент діяли чотири «старі» церкви: Покрова Пресвятої Богородиці (побудована в 1796 р ..), Різдва Христового (1733), Успіння Богородиці на Савинцях (1700) і Троїцька (1801).
При скасування кріпосного права 1861 велика територія поміщиків пішла на відкуп кріпаком і козакам (в основному – державним селянам).
Влітку 1893 року в село були привезені два ткацькі верстати-літака для початку промислового ткацького виробництва. На той час 92 ткача виготовляли тільки грубі і вузькі полотна.
За переписом 1897 року в містечку жили 10881 чоловік, серед них – 5330 чоловіків і 5551 жінка. Православними себе назвали 10469.
1896 – побудована лікарня-амбулаторія на 15 ліжок, 1915 р.- нова залізнична станція. У 1914 році була зведена і прийняла учнів нова середня двоповерхова школа № 1 в центрі села.
У 1899 році в містечку було 2 земських училища, велика церковно-парафіяльна школа і 2 школи грамоти.
Завдяки Столипінської реформи (1906), яка зобов’язала громаду виділяти землю в масиві для окремих господарів, навколо села виникло багато хуторів (особливо на південь від міста, за залізницею). Потім, вже за радянської влади, з боку Сіманівки посадили ліс, а людей переселили в село, ближче до колгоспів. В тому лісі досі можна зустріти фруктові дерева або садові квіти.
1917 село стає частиною Української Народної Республіки. Під час інтервенції в Україну російських військ, взимку 1919 під селом йшли бої між радянськими загонами Троцького і військами генерала Денікіна. Остаточна окупація Кобижчі відбулася в 1919 р і тривала з перервою в кілька років до 1991 р
У 1923 році в Кобижчі було 3 школи, лікнеп, бібліотека, сельбуд (селянська хата), телефон і поштово-телеграфна контора. Населення Кобижчі налічувало 11960 чоловік в 3108 господарств. Кобижча була центром Кобизького (Кобижчанського) району Ніжинського округу (1923-1930).
У 1926 році згідно з переписом населення в Кобижчі налічувалося 12093 особи.
До 1928 Кобижча стала містечком.
