Колодязі в Андріївці

Подорожуючи Носівщиною[ред. | ред. код]

Джерело: Юлія Філь: Подорожуючи Носівщиною, 4 вересня 2024

Однак не покинули Андріївку сили природи — духи води! Символ багатства та родючості землі, життєдайності і невичерпності, символ поєднання небесних і підземних сил — це андріївські криниці (колодязі), що були викопані майже у кожній садибі! Ось і нині, забуті, закинуті колодязі викликають у нас повагу і майже містичні відчуття.

Навіть сьогодні споглядаєш, на наповнені чистою джерельною водою андріївські колодязі і в захваті від майстрів, що залишили свої творіння не для одного покоління. Захоплюєшся багатогранністю архітектурно-конструктивного вигляду колодязів (криниць). Відчуваєш, що при першому твоєму бажанні коловорот (колодязний вал) або криничний журавель кожної із криниць, допоможе подорожньому втамувати спрагу. Здається ніби вчора, з них брали воду для пиття, купання дітей, біля них спілкувались і проводили магічні обряди. Звідси напоївши коней, їхали козаки боронити рідну Україну.

Колодязі в цьому селі — здається освятив сам Господь! Для багатьох уродженців Андріївки (Жеребецького) їх криниця (колодязь) — пам'ять про батьків, кохану, символ рідного краю, символ непорушної віри у безсмертя народу, джерело його духовності. Тож згадаємо Шевченкове: «І яр, і поле, і тополі, І над криницею верба…»