Редагування Фурса Михайло Максимович
Матеріал з Енциклопедія Носівщини
Увага! Ви не авторизувалися на сайті. Ваша IP-адреса буде публічно видима, якщо Ви будете вносити будь-які редагування. Якщо Ви увійдете або створите обліковий запис, редагування будуть натомість пов'язані з Вашим іменем користувача, а ще у Вас з'являться інші переваги.
Редагування може бути скасовано. Будь ласка, перевірте порівняння нижче, щоб впевнитись, що це те, що ви хочете зробити, а потім збережіть зміни, щоб закінчити скасування редагування.
Поточна версія | Ваш текст | ||
Рядок 10: | Рядок 10: | ||
Після закінчення Ніжинського технікуму механізації сільського господарства працював майстром виробничого навчання в [[Мринська філія Куликівського професійного аграрного ліцею|Мринському профтехучилищі]], заочно навчаючись в Українській сільськогосподарській академії. Після закінчення академії працював викладачем в Мринському СПТУ-33 (1954 по 1967 рік, крім трьох років служби в Радянській Армії). | Після закінчення Ніжинського технікуму механізації сільського господарства працював майстром виробничого навчання в [[Мринська філія Куликівського професійного аграрного ліцею|Мринському профтехучилищі]], заочно навчаючись в Українській сільськогосподарській академії. Після закінчення академії працював викладачем в Мринському СПТУ-33 (1954 по 1967 рік, крім трьох років служби в Радянській Армії). | ||
− | Працював начальником Носівського райавтодору, головою найбільшого і економічно міцного на той час в районі [[колгосп імені Куйбишева|колгоспу ім. Куйбишева]] в селі [[Червоні Партизани]] | + | Працював начальником Носівського райавтодору, головою найбільшого і економічно міцного на той час в районі [[колгосп імені Куйбишева|колгоспу ім. Куйбишева]] в селі [[Червоні Партизани]], другим секретарем Носівського райкому компартії України. |
[[Сотниченко Віра Григорівна|В. Г. Сотниченко]], перший секретар районного комітету Компартії України в 1986-1991 роках так писала про Михайла Фурсу: | [[Сотниченко Віра Григорівна|В. Г. Сотниченко]], перший секретар районного комітету Компартії України в 1986-1991 роках так писала про Михайла Фурсу: | ||
− | :''«М. М. Фурса … мав солідний досвід керівника, понад 5 років очолював найкрупніший колгосп району ім. Куйбишева у Червоних Партизанах і був нагороджений орденом „Знак пошани”. У господарстві мав беззаперечний авторитет, особливо серед механізаторів, тому що сам був інженером, та, можливо і тому, що після досить міцного господарника | + | :''«М. М. Фурса … мав солідний досвід керівника, понад 5 років очолював найкрупніший колгосп району ім. Куйбишева у Червоних Партизанах і був нагороджений орденом „Знак пошани”. У господарстві мав беззаперечний авторитет, особливо серед механізаторів, тому що сам був інженером, та, можливо і тому, що після досить міцного господарника М. Й. Балинця, але трохи прижимистого голови колгоспу, Михайло Максимович був більш демократичним».'' |
Автор книги «[[Хутір Лісовий у ХХ столітті: від хутора Комашинського до села Лісового]]». | Автор книги «[[Хутір Лісовий у ХХ столітті: від хутора Комашинського до села Лісового]]». | ||
Рядок 38: | Рядок 38: | ||
Після смерті Сталіна Й. В. (1953) на село звернули увагу: більше коштів виділялось на випуск с/г техніки, розширилась мережа професійно-технічних училищ, було взято курс на освоєння цілинних земель. | Після смерті Сталіна Й. В. (1953) на село звернули увагу: більше коштів виділялось на випуск с/г техніки, розширилась мережа професійно-технічних училищ, було взято курс на освоєння цілинних земель. | ||
− | В цей час в Носівський район для зміцнення колгоспів були направлені організатори-фронтовики: [[ | + | В цей час в Носівський район для зміцнення колгоспів були направлені організатори-фронтовики: [[Балінець Максим Йосипович|Балінець М. Й.]], [[Ткач Михайло Федорович|Ткач М. Ф.]], Федорина П. М., Буняк І. Г., [[Кононенко Петро Семенович|Кононенко П. С.]], Волошин О. К., які доклали немало зусиль, підняли й вивели в передові зруйновані війною господарства. |
− | З часом туди почала надходити потужна досконала техніка, прийшли спеціалісти середньої ланки: агрономи, зоотехніки, ветеринари. На базі господарства ім. Фрунзе була організована обласна школа підготовки кадрів голів колгоспів. З'явились з вищою освітою і досвідом низової роботи керівники: [[Рудь Микола Васильович|Рудь М. В.]], [[Харченко Борис Іванович|Харченко Б. І.]], [[Ілляш Григорій Якович|Ілляш Г. Я.]], Власенко М. І., | + | З часом туди почала надходити потужна досконала техніка, прийшли спеціалісти середньої ланки: агрономи, зоотехніки, ветеринари. На базі господарства ім. Фрунзе була організована обласна школа підготовки кадрів голів колгоспів. З'явились з вищою освітою і досвідом низової роботи керівники: [[Рудь Микола Васильович|Рудь М. В.]], [[Харченко Борис Іванович|Харченко Б. І.]], [[Ілляш Григорій Якович|Ілляш Г. Я.]], Власенко М. І., Чорнозуб В. І., [[Галич Микола Петрович|Галич М. П.]] та інші, які сприяли подальшому розвитку с/г виробництва. |
В колгоспах стали створюватись механізовані ланки по вирощуванню окремих сільськогосподарських культур: кукурудзи, цукрових буряків, картоплі та ін. Кращі трудівники, які досягли високих показників, були удостоєні звання Героїв Соціалістичної Праці: Сеник М. Г., [[Билименко Федір Трохимович|Билименко Ф. Т.]], [[Динник Степан Іванович|Динник С. І.]], Федорцова Є. М., Ткач М. Ф., [[Зла Марфа Федорівна|Зла М. Ф.]] По кілька високих урядових нагород мали керівники району: [[Губар Андрій Петрович|Губар А. П.]], [[Галич Микола Петрович|Галич М. П.]], [[Комар Олександр Іванович|Комар О. І.]], Черевко В. П. | В колгоспах стали створюватись механізовані ланки по вирощуванню окремих сільськогосподарських культур: кукурудзи, цукрових буряків, картоплі та ін. Кращі трудівники, які досягли високих показників, були удостоєні звання Героїв Соціалістичної Праці: Сеник М. Г., [[Билименко Федір Трохимович|Билименко Ф. Т.]], [[Динник Степан Іванович|Динник С. І.]], Федорцова Є. М., Ткач М. Ф., [[Зла Марфа Федорівна|Зла М. Ф.]] По кілька високих урядових нагород мали керівники району: [[Губар Андрій Петрович|Губар А. П.]], [[Галич Микола Петрович|Галич М. П.]], [[Комар Олександр Іванович|Комар О. І.]], Черевко В. П. | ||
Рядок 56: | Рядок 56: | ||
[[Адаменко Іван Володимирович]] очолював [[колгосп «Паризька комуна»]]. До 75 років працював головним агрономом колгоспу. Колгоспники поважають його за людяність, компетентність, працелюбність, за все те добро, яке він зробив за час своєї тривалої, добросовісної праці. | [[Адаменко Іван Володимирович]] очолював [[колгосп «Паризька комуна»]]. До 75 років працював головним агрономом колгоспу. Колгоспники поважають його за людяність, компетентність, працелюбність, за все те добро, яке він зробив за час своєї тривалої, добросовісної праці. | ||
− | [[ | + | [[Балінець Максим Йосипович]] очолив в 1953 році один з найбільших в районі колгоспів – [[Колгосп імені Куйбишева|ім. Куйбишева]] в с. [[Червоні Партизани]]. Справи в господарстві тоді йшли не найкращим чином. Післявоєнна відбудова – це було ще одне випробування; згадайте, як працювали наші матері – напівголодні, ні взуття ні одягу. Робота зрання і до смеркання. Все винесло на своїх плечах покоління ненагороджених героїнь. Дякуючи їх самовідданій праці, організаторським здібностям М. Й. Балінця вже в 1960-1970 рр. колгосп став мільйонером. |
− | Мені випало в 1974-1979 рр. очолити цей колгосп після виходу М. Й. | + | Мені випало в 1974-1979 рр. очолити цей колгосп після виходу М. Й. Балінця на заслужений відпочинок. Доводилось докладати багато зусиль, щоб не знизити показники, бо к-п ім. Куйбишева серед 22-х колгоспів району займав перше місце по виробництву і продажу державі с/г продукції, що становило понад 10% районного державного плану. Наприклад, свинопоголів’я було в колгоспі понад 5 тис., великої рогатої худоби – біля 4-х тисяч. |
У нерівних умовах працювали колгоспи з вини районного керівництва у відношенні планування, забезпечення технікою, запчастинами. Наприклад, маючи мільйон карбованців власних коштів колгосп ім. Куйбишева без рознарядки сільгоспуправління не міг придбати необхідну техніку. Тому були змушені в Прибалтиці шукати військові заводи де ремонтувалася техніка і звідти везти списані двигуни, коробки передач для ремонту давно відслуживших свій вік автомобілів. У той же час [[Колгосп імені Кірова|колгосп ім. Кірова]] нову техніку отримував у достатній кількості, хоча не мав власних коштів. Необ’єктивне планування виробництва і продажу окремих сільгоспкультур також ставило господарства у нерівне економічне становище. | У нерівних умовах працювали колгоспи з вини районного керівництва у відношенні планування, забезпечення технікою, запчастинами. Наприклад, маючи мільйон карбованців власних коштів колгосп ім. Куйбишева без рознарядки сільгоспуправління не міг придбати необхідну техніку. Тому були змушені в Прибалтиці шукати військові заводи де ремонтувалася техніка і звідти везти списані двигуни, коробки передач для ремонту давно відслуживших свій вік автомобілів. У той же час [[Колгосп імені Кірова|колгосп ім. Кірова]] нову техніку отримував у достатній кількості, хоча не мав власних коштів. Необ’єктивне планування виробництва і продажу окремих сільгоспкультур також ставило господарства у нерівне економічне становище. | ||
Рядок 66: | Рядок 66: | ||
Успішному розвитку господарств сприяло вміння керівників підібрати кадри середньої ланки: зоотехніків, агрономів, інженерів, бригадирів комплексних і тракторних бригад. Низка господарств, працюючи на перспективу, направляли за рахунок колгоспу на навчання до вузів та технікумів молодь. Наприклад в 1975-1976 рр. від к-пу ім. Куйбишева навчалося 12 колгоспних стипендіатів. | Успішному розвитку господарств сприяло вміння керівників підібрати кадри середньої ланки: зоотехніків, агрономів, інженерів, бригадирів комплексних і тракторних бригад. Низка господарств, працюючи на перспективу, направляли за рахунок колгоспу на навчання до вузів та технікумів молодь. Наприклад в 1975-1976 рр. від к-пу ім. Куйбишева навчалося 12 колгоспних стипендіатів. | ||
− | Багаторічною сумлінною працею заслужили вдячність земляків агрономи району: [[Глушко Віталій Лукич]] з [[Колгосп імені | + | Багаторічною сумлінною працею заслужили вдячність земляків агрономи району: [[Глушко Віталій Лукич]] з [[Колгосп імені Стратилата|к-пу ім. Стратилата]], [[Друзь Володимир Григорович]] ([[Колгосп «Комуніст»|к-п „Комуніст”]]), [[Матвійчук Дмитро Петрович]] ([[Колгосп «Дружба»]]). |
Достаток і славу «Дружби» примножували заслужені працівники с/г [[Полтавець Анатолій Іванович]], [[Скрипець Віталій Антонович]]. Це єдиний колгосп де були три працелюби із почесним званням „заслужений”. | Достаток і славу «Дружби» примножували заслужені працівники с/г [[Полтавець Анатолій Іванович]], [[Скрипець Віталій Антонович]]. Це єдиний колгосп де були три працелюби із почесним званням „заслужений”. |