Редагування Пономаренко Микола Миколайович
Матеріал з Енциклопедія Носівщини
Увага! Ви не авторизувалися на сайті. Ваша IP-адреса буде публічно видима, якщо Ви будете вносити будь-які редагування. Якщо Ви увійдете або створите обліковий запис, редагування будуть натомість пов'язані з Вашим іменем користувача, а ще у Вас з'являться інші переваги.
Редагування може бути скасовано. Будь ласка, перевірте порівняння нижче, щоб впевнитись, що це те, що ви хочете зробити, а потім збережіть зміни, щоб закінчити скасування редагування.
Поточна версія | Ваш текст | ||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
− | + | '''Микола Миколайович Пономаренко''' (народився 19 грудня 1973 в с. Велика Мотовилівка, на Київщині — помер 10 травня 2024) — військовик, доброволець, молодший сержант | |
− | |||
− | '''Микола Миколайович Пономаренко''' (народився | ||
== Життєпис == | == Життєпис == | ||
− | + | За кілька років після його народження родина переїхала до Носівки. Микола тут закінчив [[Носівська школа № 1|Носівську школу №1]]. Мама ставила на ноги своїх дітей сама, тому Микола швидко подорослішав і пішов працювати. Створив власну родину, разом з дружиною виховували двох синів. | |
− | За кілька років після народження | ||
24 лютого 2022 Микола був на роботі. Він працював слюсарем-ремонтником рухомого складу Укрзалізниці. А вже наступного дня стояв біля військкомату. Того дня його не забрали. Бракувало зброї на всіх бажаючих. Але він щодня здійснював патрулювання та ніс службу у теробороні, прагнув бути корисним рідному місту у найважчий час. | 24 лютого 2022 Микола був на роботі. Він працював слюсарем-ремонтником рухомого складу Укрзалізниці. А вже наступного дня стояв біля військкомату. Того дня його не забрали. Бракувало зброї на всіх бажаючих. Але він щодня здійснював патрулювання та ніс службу у теробороні, прагнув бути корисним рідному місту у найважчий час. | ||
− | Вже 8 березня Микола Пономаренко разом з побратимами у складі Збройних Сил України їхав на оборону Чернігова. Потім був Бахмут, інші пекельні місця, де стояли наші воїни. Микола був серед них. Він виконував обов'язки командира відділення 2 кулеметного взводу 2 стрілецької роти. Його всі поважали, бо ніколи не схибив, бо завжди був попереду. Його син | + | Вже 8 березня Микола Пономаренко разом з побратимами у складі Збройних Сил України їхав на оборону Чернігова. Потім був Бахмут, інші пекельні місця, де стояли наші воїни. Микола був серед них. Він виконував обов'язки командира відділення 2 кулеметного взводу 2 стрілецької роти. Його всі поважали, бо ніколи не схибив, бо завжди був попереду. Його син Анатолій також нині боронить Україну у складі 46-ї аеромобільної бригади. |
+ | |||
+ | Н те завдання, яке стало останнім для нашого земляка, на Луганщині, він не мав іти. Щойно повернувся з лікування. Але розуміючи відповідальність за кожного солдата, він пішов. | ||
+ | |||
+ | У вічність. | ||
+ | |||
+ | Залишаючись вірним військовій присязі на вірність українському народові, мужньо виконуючи свій військовий обов’язок із захисту України, її свободи і незалежності, Микола Пономаренко загинув, внаслідок ворожої атаки біля населеного пункту Невське, Луганської області. | ||
− | + | Сталося це 10 травня. | |
− | + | Носівська міська рада, виконавчий комітет, депутатський корпус щиро співчувають та розділяють біль непоправної втрати з дружиною, Тетяною Вікторівною, синами Анатолієм та Миколою. | |
− | + | Вічний спочинок загиблий Герой знайде на кладовищі по вул. Троїцька у Носівці. | |
− | + | Світла пам’ять Воїну Миколі! | |
− | |||
− | + | Про дату зустрічі та прощання із Миколою Пономаренком повідомимо додатково | |
− | |||
− | |||
− |