Редагування Пономаренко Микола Миколайович

Матеріал з Енциклопедія Носівщини

Увага! Ви не авторизувалися на сайті. Ваша IP-адреса буде публічно видима, якщо Ви будете вносити будь-які редагування. Якщо Ви увійдете або створите обліковий запис, редагування будуть натомість пов'язані з Вашим іменем користувача, а ще у Вас з'являться інші переваги.

Редагування може бути скасовано. Будь ласка, перевірте порівняння нижче, щоб впевнитись, що це те, що ви хочете зробити, а потім збережіть зміни, щоб закінчити скасування редагування.

Поточна версія Ваш текст
Рядок 1: Рядок 1:
[[Файл:Микола Пономаренко.jpg|міні|Микола Пономаренко]]
+
'''Микола Миколайович Пономаренко''' (народився 19 грудня 1973 в с. Велика Мотовилівка, на Київщині — помер 10 травня 2024) — військовик, доброволець, молодший сержант
 
 
'''Микола Миколайович Пономаренко''' (народився [[19 грудня]] [[1973]] в с. Велика Мотовилівка, на Київщині — помер [[10 травня]] [[2024]]) — залізничник, слюсар рухомого складу Укрзалізниці, військовик, доброволець, молодший сержант, загинув на Російсько-українській війні біля населеного пункту Невське, Луганської області.
 
  
 
== Життєпис ==
 
== Життєпис ==
:''Джерело: {{Cite web | url = https://nosgromada.cg.gov.ua/index.php?id=495384&tp=page | title = Носівщина в жалобі| publisher = Носівська міська рада| author = | date = 15 травня 2024}}''
+
За кілька років після його народження родина переїхала до Носівки. Микола тут закінчив [[Носівська школа № 1|Носівську школу №1]]. Мама  ставила на ноги своїх дітей сама, тому Микола  швидко подорослішав і пішов працювати. Створив власну родину, разом з дружиною виховували двох синів.  
За кілька років після народження Миколи, родина переїхала до Носівки. Він тут закінчив [[Носівська школа № 1|Носівську школу №1]]. Мама  ставила на ноги своїх дітей сама, тому Микола  швидко подорослішав і пішов працювати. Створив власну родину, разом з дружиною виховували двох синів.  
 
  
 
24 лютого 2022 Микола був на роботі. Він працював слюсарем-ремонтником  рухомого складу Укрзалізниці. А вже наступного дня стояв біля військкомату. Того дня його не забрали. Бракувало  зброї на всіх бажаючих. Але він  щодня здійснював патрулювання та ніс службу у теробороні, прагнув бути корисним рідному місту у найважчий час.
 
24 лютого 2022 Микола був на роботі. Він працював слюсарем-ремонтником  рухомого складу Укрзалізниці. А вже наступного дня стояв біля військкомату. Того дня його не забрали. Бракувало  зброї на всіх бажаючих. Але він  щодня здійснював патрулювання та ніс службу у теробороні, прагнув бути корисним рідному місту у найважчий час.
  
Вже 8 березня Микола Пономаренко разом з побратимами  у складі Збройних Сил України їхав на оборону Чернігова. Потім був Бахмут, інші пекельні місця, де стояли наші воїни. Микола був серед них.  Він виконував обов'язки командира відділення 2 кулеметного взводу 2 стрілецької  роти. Його всі поважали, бо ніколи не схибив,  бо завжди був попереду.  Його син [[Пономаренко Анатолій Миколайович|Анатолій]] також нині боронить Україну  у складі 46-ї аеромобільної бригади.
+
Вже 8 березня Микола Пономаренко разом з побратимами  у складі Збройних Сил України їхав на оборону Чернігова. Потім був Бахмут, інші пекельні місця, де стояли наші воїни. Микола був серед них.  Він виконував обов'язки командира відділення 2 кулеметного взводу 2 стрілецької  роти. Його всі поважали, бо ніколи не схибив,  бо завжди був попереду.  Його син Анатолій  також нині боронить Україну  у складі 46-ї аеромобільної бригади.
 +
 
 +
Н те завдання, яке стало останнім для нашого земляка, на Луганщині, він не мав іти. Щойно повернувся з лікування. Але розуміючи  відповідальність за кожного солдата, він пішов.
 +
 
 +
У вічність.
 +
 
 +
Залишаючись вірним військовій присязі на вірність українському народові, мужньо виконуючи свій військовий обов’язок  із захисту України, її свободи і незалежності, Микола Пономаренко загинув, внаслідок  ворожої атаки біля населеного пункту Невське, Луганської області.
  
На те завдання, яке стало останнім для нашого земляка, на Луганщині, він не мав іти. Щойно повернувся з лікування. Але розуміючи  відповідальність за кожного солдата, він пішов.
+
Сталося це 10 травня.
  
Загинув 10 травня 2024 внаслідок ворожої атаки біля населеного пункту Невське, Луганської області.
+
  Носівська міська рада, виконавчий комітет, депутатський корпус щиро співчувають та розділяють біль непоправної втрати з дружиною, Тетяною Вікторівною, синами Анатолієм та Миколою.
  
Буде похований на кладовищі по вул. Троїцька у Носівці.
+
Вічний спочинок загиблий Герой знайде на кладовищі по вул. Троїцька у Носівці.
  
== Родина ==
+
Світла пам’ять Воїну Миколі!
Дружина Тетяна Вікторівна, сини Анатолій і Микола.
 
  
[[Категорія:Випускники Носівської школи № 1]]
+
Про дату зустрічі та прощання із Миколою Пономаренком повідомимо додатково
[[Категорія:Молодші сержанти]]
 
[[Категорія:Загиблі на Російсько-українській війні (Носівська громада)]]
 
[[Категорія:Люди П]]
 

Будь ласка, зверніть увагу, що всі зміни, внесені вами до Енциклопедія Носівщини, можуть редагуватися, доповнюватися або вилучатися іншими користувачами. Якщо ви не бажаєте, щоб написане вами безжально редагувалось — не пишіть тут.
Ви також підтверджуєте, що наведене тут написано вами особисто або запозичено з джерела, яке є суспільним надбанням, або подібного вільного джерела (див. Енциклопедія Носівщини:Авторське право).
Не публікуйте тут без дозволу матеріали, захищені авторським правом!

Скасувати Довідка про редагування (відкривається в новому вікні)

Шаблон, використаний на цій сторінці: