Поточна версія |
Ваш текст |
Рядок 1: |
Рядок 1: |
− | '''Леонтій Дмитрович Ніколаєнко''' (народився 17 червня 1913 року — помер 6 травня 1995) головний зоотехнік об'єднання колгоспів з сіл [[Лісні Хутори]], [[Жовтень]] та [[Політвідділ]] в 1946—1950. | + | '''Леонтій Дмитрович Ніколаєнко''' (1913 р.н. - ?) головний зоотехнік об'єднання колгоспів з сіл Лісні Хутори, Жовтень та Політвідділ в 1946—1950. |
| | | |
| Також працював учителем хімії в школі в Кобижчі. | | Також працював учителем хімії в школі в Кобижчі. |
− |
| |
− | Дружина: [[Миколаєнко Віра Свиридівна]]
| |
− |
| |
− | Похований поруч із дружиною у Бобровиці.
| |
| | | |
| == Спогади сина == | | == Спогади сина == |
| Спогади сина [[Ніколаєнко Борис Леонтійович|Бориса]]: | | Спогади сина [[Ніколаєнко Борис Леонтійович|Бориса]]: |
− | | + | :''«Мій батько Леонтій Дмитрович Ніколаєнко, 1913 року народження. Його батько помер в 1914 році, працюючи на цукрозаводі, як заготівник сировини, їздовий з підводою, якою возив буряки».'' |
− | «Мій батько Леонтій Дмитрович Ніколаєнко, 1913 року народження. Його батько помер в 1914 році, працюючи на цукрозаводі, як заготівник сировини, їздовий з підводою, якою возив буряки. | |
− | | |
− | З весни 1943 року партизанські загони виросли, як гриби після дощу! Перегнали по чисельності загони Федорова, намагаючись перетягти на себе загальні заслуги. Реально вийшло так, що мій батько і ті німці продовжили роботу діючих виробництв в непереривному режимі.
| |
− | | |
− | Коли прийшла Червона армія вона отримала діючу систему і мого батька мобілізували повторно десь у квітні 1944 року. Коли було завершено розгром німців в районі Корсунь Щевченкова. Там німці організовано відходили на захід, а на півночі Червона армія звернула на право і визволивши Білорусь вперлась в опір Кенігсберга.
| |
− | | |
− | В лютому 1945 року мого батька поранило так, що він втратив можливість рухатися і повернувся до Бобровиці аж у липні 1945 року, як інвалід першої групи. Мати на той момент працювала в школі номер два, хоча мені ще не виповнився рік. Декретна відпустка була 6 місяців. Отут батьку і згадали про роботу на німців! Як ото і в Лісних Хуторах. Писали правда не сусіди, а фахові спеціалісти, які не вчилися у соратників Павлова. Були в основному, вибачте, але на кшталт Лізи Чайкіної. А потому в 1946 році батько з родиною переїхав до Носівки, а вже на початку 1947 року опинився у Лісних Хуторах. Там були перипетії щодо доносів, але масштаб їх уступав тому, що утворилося у Бобровиці. Біда мого батька полягала в тому, що воїни 6 та 12 армій були оголошені ворогами народу і тільки в 1963 цей наказ відмінили.
| |
− | | |
− | А ще ж батька, коли мобілізували до складу Червоної армії, то такий призов був зарахований в члени партії. При відступі батько сховав свій партквиток у землю, як це робила більшість. Зокрема і Тимофій Строкач, але останній поновив свій квиток, а батьку інваліду вже було запізно. Та й не потрібно було, адже ворог народу по 1963 рік. Поет Долматовський описав це в книзі Зелена Брама. Народився батько 17 червня 1913 року, помер 6 травня 1995 року.»
| |
− | | |
− | [[Категорія:Головні зоотехніки колгоспів]]
| |
− | [[Категорія:Люди:Носівка]]
| |
− | [[Категорія:Люди Н]]
| |