Редагування Красницький Леонід Петрович
Матеріал з Енциклопедія Носівщини
Увага! Ви не авторизувалися на сайті. Ваша IP-адреса буде публічно видима, якщо Ви будете вносити будь-які редагування. Якщо Ви увійдете або створите обліковий запис, редагування будуть натомість пов'язані з Вашим іменем користувача, а ще у Вас з'являться інші переваги.
Редагування може бути скасовано. Будь ласка, перевірте порівняння нижче, щоб впевнитись, що це те, що ви хочете зробити, а потім збережіть зміни, щоб закінчити скасування редагування.
Поточна версія | Ваш текст | ||
Рядок 3: | Рядок 3: | ||
'''Леонід Петрович Красницький''' ([[23 березня]] [[1937]] — [[30 вересня]] [[2006]]) — музикант і педагог, у 1967—1984 очолював [[Носівська музична школа|Носівську музичну школу]], чудово грав на баяні.<ref>{{cite web | url = https://www.facebook.com/groups/628795813914575/posts/4436562283137890/ | title =До історії Носівської музичної школи | publisher = Носівка Nosivka Носовка | author = Валерій Фурса | date = 26 вересня 2021 | access-date = | language = }}</ref> | '''Леонід Петрович Красницький''' ([[23 березня]] [[1937]] — [[30 вересня]] [[2006]]) — музикант і педагог, у 1967—1984 очолював [[Носівська музична школа|Носівську музичну школу]], чудово грав на баяні.<ref>{{cite web | url = https://www.facebook.com/groups/628795813914575/posts/4436562283137890/ | title =До історії Носівської музичної школи | publisher = Носівка Nosivka Носовка | author = Валерій Фурса | date = 26 вересня 2021 | access-date = | language = }}</ref> | ||
− | + | Почав грати на баяні з п'яти років. Хист до музики, перейняв від батька Красницького Петра Лукіча, який теж грав на баяні. Грав на баяні і старший брат юного Леоніда - Красницький Віталій петрович (1928-2008). | |
− | + | Після закінчення носівської 2 школи, Леонід поступив до київського залізнодорожного технічного училища №7. після закінчення, приблизно рік працював на ДВРЗ. | |
− | + | Потім, Леонід Петрович згадав за свій хист до музики, і знову пішов вчитися. Цього разу поступив у музичне училище імені Глієра, в місті Київ. З 1957 по 1960, служив в армії в десантних військах, що на Україні, в місті Павлоград. Після закінчення служби, повернувся додому, та влаштувався вчителем музики в 2 школі у Носівці. У 1965 році, в Носівці відкрилась музикальна школа, куди і пішов працювати Леонід. | |
+ | Через 2 роки, у 1967, його обрали директором. З 1967 по 1984, він 17 років очолював музичний заклад. Після посади директора, ще якийсь час працював викладачем в музикальній школі. | ||
+ | Перед виходом на пенсію, пішов працювати у четверту школу у Носівці, де працював теж вчителем музики. З 1994 року, Леонід Петрович пішов на пенсію. | ||
− | + | В Носівці на той час був дружний молодий колектив музикантів-викладачів і сотні юних носівчан навчалися у них музичному мистецтву. | |
− | + | Його онук — Євген Бережняк. | |
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
== Примітки == | == Примітки == |