Редагування Крапив'янський Петро Андрійович
Матеріал з Енциклопедія Носівщини
Увага! Ви не авторизувалися на сайті. Ваша IP-адреса буде публічно видима, якщо Ви будете вносити будь-які редагування. Якщо Ви увійдете або створите обліковий запис, редагування будуть натомість пов'язані з Вашим іменем користувача, а ще у Вас з'являться інші переваги.
Редагування може бути скасовано. Будь ласка, перевірте порівняння нижче, щоб впевнитись, що це те, що ви хочете зробити, а потім збережіть зміни, щоб закінчити скасування редагування.
Поточна версія | Ваш текст | ||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
[[Файл:Петро Крапив'янський.jpg|міні|Петро Крапив'янський]] | [[Файл:Петро Крапив'янський.jpg|міні|Петро Крапив'янський]] | ||
− | '''Петро Андрійович Крапив'янський''' (народився [[26 квітня]] [[1926]] в с. [[Володькова Дівиця | + | '''Петро Андрійович Крапив'янський''' (народився [[26 квітня]] [[1926]] в с. [[Володькова Дівиця]]), партизан, учасник Німецько-радянської війни, полковник юстиції, громадський діяч, письменник. |
== Життєпис == | == Життєпис == | ||
Рядок 12: | Рядок 12: | ||
Голова (з 1987), заступник голови (з 2010) Ніжинської міської організації ветеранів України, полковник у відставці. | Голова (з 1987), заступник голови (з 2010) Ніжинської міської організації ветеранів України, полковник у відставці. | ||
− | Станом на 2019 | + | Станом на 2019 очолює комісію у справах партизанів Ніжинської Ради ветеранів. |
Зробив вагомий внесок у розвиток ветеранського руху у Чернігівській області. Веде роботу по патріотичному вихованню молоді. | Зробив вагомий внесок у розвиток ветеранського руху у Чернігівській області. Веде роботу по патріотичному вихованню молоді. | ||
− | Автор книг | + | Автор 4 книг: «[[В лісах навколо Ніжина]]», «[[На варті закону]]», «[[Шляхами переможців]]», «[[Украдена слава]]». |
− | + | Живе в м. Ніжин. | |
== Відзнаки == | == Відзнаки == | ||
Рядок 27: | Рядок 27: | ||
* Медаль «Партизанові Вітчизняної війни» за відвагу і мужність; | * Медаль «Партизанові Вітчизняної війни» за відвагу і мужність; | ||
* Медаль «За розвиток науки, техніки та освіти»; | * Медаль «За розвиток науки, техніки та освіти»; | ||
− | * Медаль «За віру і вірність»… Перераховувати можна довго. | + | * Медаль «За віру і вірність»… Перераховувати можна довго, бо . |
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
== Невигадана історія життя ніжинського партизана == | == Невигадана історія життя ніжинського партизана == | ||
:''Джерело: [http://mynizhyn.com/news/misto-i-region/4465-pochesnomu-gromadjaninu-chernigivskoyi-oblasti-90-rokiv.html Невигадана історія життя ніжинського партизана] Автор: Валентина Згода, 9 травня 2016'' | :''Джерело: [http://mynizhyn.com/news/misto-i-region/4465-pochesnomu-gromadjaninu-chernigivskoyi-oblasti-90-rokiv.html Невигадана історія життя ніжинського партизана] Автор: Валентина Згода, 9 травня 2016'' | ||
Рядок 47: | Рядок 36: | ||
Життя кожної людини – це стежина, і по ній кожен має пройти гідно. Так пройти, як оцей сивочолий чоловік, з добрим мудрим поглядом, що випромінює теплоту і батьківське піклування, любов до рідного краю і людей. | Життя кожної людини – це стежина, і по ній кожен має пройти гідно. Так пройти, як оцей сивочолий чоловік, з добрим мудрим поглядом, що випромінює теплоту і батьківське піклування, любов до рідного краю і людей. | ||
− | 90-ту весну зустрічає улюбленець міської дітвори, шанована і знана в Ніжині людина - | + | 90-ту весну зустрічає улюбленець міської дітвори, шанована і знана в Ніжині людина - Крапив’янський Петро Андрійович, якому за поданням матеріалу до Чернігівської обласної організації ветеранів України, про його широку громадську діяльність, що зробила міська рада ветеранів з подання голови організації Алексєєнко Лариси Григорівни, присвоєно в 2015 році звання - Почесний громадянин Чернігівської області. |
Звідки ж корені Петра Андрійовича Крапив'янського? Де черпає він життєві сили? В якій родині зростав? Народився він 24 квітня 1926 року, в мальовничому селі Червоні Партизани. Батьки хлопчика [[Крапив'янський Андрій Трифонович|Андрій Трифонович]] та [[Крапив'янська Гафія Григорівна|Гафія Григорівна]] були з козацького роду потомственними хліборобами. В родині було четверо дітей: Оля, Петя, Марія та Вітя. Петро у 1934 році пішов навчатися в Червонопартизанську школу і до початку німецької окупації в 1941 році закінчив 8 класів. | Звідки ж корені Петра Андрійовича Крапив'янського? Де черпає він життєві сили? В якій родині зростав? Народився він 24 квітня 1926 року, в мальовничому селі Червоні Партизани. Батьки хлопчика [[Крапив'янський Андрій Трифонович|Андрій Трифонович]] та [[Крапив'янська Гафія Григорівна|Гафія Григорівна]] були з козацького роду потомственними хліборобами. В родині було четверо дітей: Оля, Петя, Марія та Вітя. Петро у 1934 році пішов навчатися в Червонопартизанську школу і до початку німецької окупації в 1941 році закінчив 8 класів. | ||
Рядок 60: | Рядок 49: | ||
:''"Жили в надзвичайно антисанітарних умовах. Робили намети з гілок, під ноги стелили сіно, коли лягали спати, клали під правий бік гвинтівку, під голову гранату – а раптом щось! З їжею було не густо, тому коли підривали німецькі поїзди, то забирали звідти всю провізію. В цих вагонах було багато борошна. Ми його віддавали людям із села, які пекли хліб і нам, і собі. Було у нас в загоні чимало дівчат. Вони від хлопців ні в чому не відставали, виконували такі ж самі бойові завдання. Єдине – їм давали гвинтівки трохи легші за наші. Ви знаєте, незважаючи на ситуацію, ми, бувало, і вечорниці влаштовували. Ми ж тоді ще зовсім юні були. В нашому полку навіть молоді сім'ї народжувалися. Ніхто молодят офіційно не розписував, просто командир давав добро на їхнє спільне проживання".'' | :''"Жили в надзвичайно антисанітарних умовах. Робили намети з гілок, під ноги стелили сіно, коли лягали спати, клали під правий бік гвинтівку, під голову гранату – а раптом щось! З їжею було не густо, тому коли підривали німецькі поїзди, то забирали звідти всю провізію. В цих вагонах було багато борошна. Ми його віддавали людям із села, які пекли хліб і нам, і собі. Було у нас в загоні чимало дівчат. Вони від хлопців ні в чому не відставали, виконували такі ж самі бойові завдання. Єдине – їм давали гвинтівки трохи легші за наші. Ви знаєте, незважаючи на ситуацію, ми, бувало, і вечорниці влаштовували. Ми ж тоді ще зовсім юні були. В нашому полку навіть молоді сім'ї народжувалися. Ніхто молодят офіційно не розписував, просто командир давав добро на їхнє спільне проживання".'' | ||
− | Служив Петро у другому полку партизанського з'єднання «[[За Батьківщину]]», займався розвідкою, підривав поїзди, залізничні мости, відбивав атаки при проведенні облав. Ворог лютує: спалюють разом із людьми села [[Козари]], [[Сулак]], [[Коробчине]] і частину Червоних Партизан. Дивом уціліла їхня хата, і мама забирає до себе жити 6 сімей сусідів. Щоб врятувати партизанський загін, командир [[Бовкун Іван Михайлович|І. М. Бовкун]] і комісар [[Стратілат Михайло Іванович|М. І. Стратілат]] вирішили вночі вирватися з оточення і відступити за Десну. Пройшло кілька тижнів, ніякої звістки від партизан і мама повірила в найгірше… По-християнськи | + | Служив Петро у другому полку партизанського з'єднання «[[За Батьківщину]]», займався розвідкою, підривав поїзди, залізничні мости, відбивав атаки при проведенні облав. Ворог лютує: спалюють разом із людьми села [[Козари]], [[Сулак]], [[Коробчине]] і частину Червоних Партизан. Дивом уціліла їхня хата, і мама забирає до себе жити 6 сімей сусідів. Щоб врятувати партизанський загін, командир [[Бовкун Іван Михайлович|І. М. Бовкун]] і комісар [[Стратілат Михайло Іванович|М. І. Стратілат]] вирішили вночі вирватися з оточення і відступити за Десну. Пройшло кілька тижнів, ніякої звістки від партизан і мама повірила в найгірше… По-християнськи пом’янула своїх убієнних дітей. А коли незабаром партизани повернулися і Петро навідався в село, радощам мами не було меж, діти живі. |
− | Партизани | + | Партизани підірвали німецький бронепоїзд «Адольф Гітлер», загинув троюрідний брат Петра Андрійовича – [[Кропив'янський Петро Єгорович |Петро Єгорович Кропив'янський]]. Партизани, що з'явилися за продуктами, були з чужого села і коли мама спитала: «Як там мої діти?», - стримано сказали – «Ми вашого сина Петра Кропив’янського поховали в лісі під липами». І знову, вже вдруге, поминає мати свого сина. А через кілька днів вночі Петро прийшов до матері, як вона плакала, від радості – син живий. |
Велику роль відіграли партизани з'єднання «За Батьківщину» при звільненні Києва, допомагаючи своїм військам, захопивши плацдарм на правому березі і успішно утримуючи його до підходу регулярних військ. Після звільнення Києва, Петра Крапив'янського направляють в Унзенську полкову школу, з якої він вийшов молодшим сержантом, командиром відділення 82 мм міномета, і зразу ж на фронт. | Велику роль відіграли партизани з'єднання «За Батьківщину» при звільненні Києва, допомагаючи своїм військам, захопивши плацдарм на правому березі і успішно утримуючи його до підходу регулярних військ. Після звільнення Києва, Петра Крапив'янського направляють в Унзенську полкову школу, з якої він вийшов молодшим сержантом, командиром відділення 82 мм міномета, і зразу ж на фронт. | ||
Рядок 90: | Рядок 79: | ||
А Петро Андрійович про все розповідає. Любить він дітей, а діти його. Хлопці глибоко вірять, що сфотографувавшись разом із Петром Андрійовичем, вони теж стануть полковниками. | А Петро Андрійович про все розповідає. Любить він дітей, а діти його. Хлопці глибоко вірять, що сфотографувавшись разом із Петром Андрійовичем, вони теж стануть полковниками. | ||
− | Ветеран любить разом із учнями їздити на екскурсії: до музею Кирпоноса в село Вертіївку, в хутір Хомине – партизанський край, в Червоні Партизани - бойовими стежками загону Миколи Симоненка, до партизанського лісу, до місця | + | Ветеран любить разом із учнями їздити на екскурсії: до музею Кирпоноса в село Вертіївку, в хутір Хомине – партизанський край, в Червоні Партизани - бойовими стежками загону Миколи Симоненка, до партизанського лісу, до місця підриву німецького бронепоїзда «Адольф Гітлер». А іще Петро Андрійович любить пригощати учнів партизанською кашею, яку варить за особливим рецептом і кожного разу діти в захваті – нічого смачнішого зроду не їли. |
Любить сивочолий чоловік із молодим гарячим серцем життя, дітей, трудитися. Він не хвилинки не сидить без діла. Часто спілкується із своїм другом і побратимом [[Власовець Юрій Юрійович|Юрієм Юрійовичем Власовцем]], який і надихнув Петра Андрійовича писати книги спогадів, яких ветеран видав три: «В лісах навколо Ніжина», «На варті закону», « Шляхами переможців», готується до друку книга «Украдена слава». | Любить сивочолий чоловік із молодим гарячим серцем життя, дітей, трудитися. Він не хвилинки не сидить без діла. Часто спілкується із своїм другом і побратимом [[Власовець Юрій Юрійович|Юрієм Юрійовичем Власовцем]], який і надихнув Петра Андрійовича писати книги спогадів, яких ветеран видав три: «В лісах навколо Ніжина», «На варті закону», « Шляхами переможців», готується до друку книга «Украдена слава». | ||
Рядок 105: | Рядок 94: | ||
[[Категорія:Нагороджені орденом «За мужність»]] | [[Категорія:Нагороджені орденом «За мужність»]] | ||
[[Категорія:Письменники]] | [[Категорія:Письменники]] | ||
− | |||
[[Категорія:Люди К]] | [[Категорія:Люди К]] |