Редагування Корінь Іван Демидович
Матеріал з Енциклопедія Носівщини
Увага! Ви не авторизувалися на сайті. Ваша IP-адреса буде публічно видима, якщо Ви будете вносити будь-які редагування. Якщо Ви увійдете або створите обліковий запис, редагування будуть натомість пов'язані з Вашим іменем користувача, а ще у Вас з'являться інші переваги.
Редагування може бути скасовано. Будь ласка, перевірте порівняння нижче, щоб впевнитись, що це те, що ви хочете зробити, а потім збережіть зміни, щоб закінчити скасування редагування.
Поточна версія | Ваш текст | ||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
− | [[Файл:Іван Корінь | + | [[Файл:Іван Корінь.jpg|міні|Іван Корінь]] |
+ | |||
'''Іван Демидович Корінь''' (народився [[25 липня]] [[1912]] в селі Антонівка Варвинського району Чернігівської області — помер [[19 лютого]] [[1984]]) — учасник Німецько-радянської війни, начальник відділу будівництва Носівського райвиконкому в повоєнні роки, перший директор Міжколгоспбуду. Нагороджений орденом Червоної Зірки і кількома медалями. | '''Іван Демидович Корінь''' (народився [[25 липня]] [[1912]] в селі Антонівка Варвинського району Чернігівської області — помер [[19 лютого]] [[1984]]) — учасник Німецько-радянської війни, начальник відділу будівництва Носівського райвиконкому в повоєнні роки, перший директор Міжколгоспбуду. Нагороджений орденом Червоної Зірки і кількома медалями. | ||
Рядок 10: | Рядок 11: | ||
Війна стала несподіванкою для всіх, адже з Німеччиною був укладений пакт про ненапад. Тато щодня ходив у військкомат і просився на фронт. Як згадував він, було соромно перебувати в тилу, коли на передовій його товариші по роботі вже проливали кров. Нарешті, 17 липня він був вже в училищі з підготовки механіків-водіїв танка. Курс "зліт-посадка", і він на фронті. Механіком-водієм танка пройшов всю війну. Кілька разів був тяжко контужений, отримав поранення, але знову і знову повертався на фронт, до свого екіпажу. Був нагороджений орденом Червоної Зірки і кількома медалями. Перемогу зустрів в Східній Пруссії під Кенігсбергом, хоч, за його словами, мріяв дійти до Берліна. До речі, вступив до лав ВКП(б), перебуваючи на фронті, коли їх частина захищала м. Грозний. | Війна стала несподіванкою для всіх, адже з Німеччиною був укладений пакт про ненапад. Тато щодня ходив у військкомат і просився на фронт. Як згадував він, було соромно перебувати в тилу, коли на передовій його товариші по роботі вже проливали кров. Нарешті, 17 липня він був вже в училищі з підготовки механіків-водіїв танка. Курс "зліт-посадка", і він на фронті. Механіком-водієм танка пройшов всю війну. Кілька разів був тяжко контужений, отримав поранення, але знову і знову повертався на фронт, до свого екіпажу. Був нагороджений орденом Червоної Зірки і кількома медалями. Перемогу зустрів в Східній Пруссії під Кенігсбергом, хоч, за його словами, мріяв дійти до Берліна. До речі, вступив до лав ВКП(б), перебуваючи на фронті, коли їх частина захищала м. Грозний. | ||
− | Після демобілізації у грудні 1945 року був направлений на роботу в Носівський район на посаду начальника відділу будівництва [[Носівський райвиконком|Носівського райвиконкому]]. Головним його завданням була відбудова спалених фашистами сіл [[Козари]], [[Сулак]] і [[Коробчине]]. Пліч-о-пліч з моїм батьком працювали [[Безносюк Федосій | + | Після демобілізації у грудні 1945 року був направлений на роботу в Носівський район на посаду начальника відділу будівництва [[Носівський райвиконком|Носівського райвиконкому]]. Головним його завданням була відбудова спалених фашистами сіл [[Козари]], [[Сулак]] і [[Коробчине]]. Пліч-о-пліч з моїм батьком працювали [[Безносюк Федосій]], [[Бут Макар]], [[Куц Петро]] та інші, прізвища яких я, на жаль, не пам'ятаю. |
− | |||
− | |||
У 1957 році почали організовуватись міжколгоспбуди, і батько був призначений директором цієї організації. Справа була абсолютно новою, і батькові доводилось працювати дуже багато, напружено, з великою самовіддачею, без вихідних і свят. За перші два роки було зроблено дуже багато. Найважливішим був запуск печі по обпалюванню цегли-сирцю. Були великі плани, якими батько ділився з мамою в ті нечасті хвилини, коли був вдома, але, на жаль, збутися цим планам не судилося… | У 1957 році почали організовуватись міжколгоспбуди, і батько був призначений директором цієї організації. Справа була абсолютно новою, і батькові доводилось працювати дуже багато, напружено, з великою самовіддачею, без вихідних і свят. За перші два роки було зроблено дуже багато. Найважливішим був запуск печі по обпалюванню цегли-сирцю. Були великі плани, якими батько ділився з мамою в ті нечасті хвилини, коли був вдома, але, на жаль, збутися цим планам не судилося… |