Редагування Козарська трагедія 1943 року (доповідь Оксани Лопати)
Матеріал з Енциклопедія Носівщини
Увага! Ви не авторизувалися на сайті. Ваша IP-адреса буде публічно видима, якщо Ви будете вносити будь-які редагування. Якщо Ви увійдете або створите обліковий запис, редагування будуть натомість пов'язані з Вашим іменем користувача, а ще у Вас з'являться інші переваги.
Редагування може бути скасовано. Будь ласка, перевірте порівняння нижче, щоб впевнитись, що це те, що ви хочете зробити, а потім збережіть зміни, щоб закінчити скасування редагування.
Поточна версія | Ваш текст | ||
Рядок 8: | Рядок 8: | ||
== Козарська трагедія 1943 року == | == Козарська трагедія 1943 року == | ||
− | Невід'ємною складовою національної пам'яті є вшанування | + | Невід'ємною складовою національної пам'яті є вшанування пам’яті жертв мирного населення під час Другої світової війни, які загинули внаслідок злочинів проти людяності нацистської окупаційної адміністрації як в Україні, так і на всій території Європи. Указом Президента України В.Ф. Януковича «Про заходи у зв’язку з 70-ми роковинами Корюківської трагедії» від 22 вересня 2011 р. № 925 [6] та постановою Верховної Ради України «Про вшанування пам’яті жертв Корюківської трагедії під час Другої світової війни» від 21 жовтня 2011 р. № 3965-VI [4] чітко окреслена актуальність відзначення на державному рівні цих національних катастроф. |
Серед сумного переліку знищених населених пунктів разом із мирним населенням за масштабами нацистського злочину поруч із Корюківською трагедією 1–2 березня 1943 р. можна поставити вбивство жителів села [[Козари]] Носівського району Чернігівської області. | Серед сумного переліку знищених населених пунктів разом із мирним населенням за масштабами нацистського злочину поруч із Корюківською трагедією 1–2 березня 1943 р. можна поставити вбивство жителів села [[Козари]] Носівського району Чернігівської області. | ||
Рядок 14: | Рядок 14: | ||
[[11 березня]] [[1943]] р. німецький каральний загін в попіл і руїни перетворив село Козари, перекресливши життя близько 4000 його жителів. | [[11 березня]] [[1943]] р. німецький каральний загін в попіл і руїни перетворив село Козари, перекресливши життя близько 4000 його жителів. | ||
− | У документі, складеному завідуючою Носівським районним архівом О.М. Вовк 23 вересня 1944 р. і підписаного партизаном | + | У документі, складеному завідуючою Носівським районним архівом О.М. Вовк 23 вересня 1944 р. і підписаного партизаном з’єднання «[[За Батьківщину]]», головою Носівського райвиконкому В.Й. Шевчуком, вказано довоєнне число населення: «Серед мальовничих лісів і долин розкинулось село Козари, поділене річкою Остер, стрімкими і положистими берегами, порослими верболозом. До початку війни у селі налічувалося 4700 жителів…» [5, c. 217]. |
10 вересня 1941 р. останні частини Червоної Армії пройшли через Козари, а в ніч з 10 на 11 вересня розпочався період окупації з грабунком, розстрілами [2]. | 10 вересня 1941 р. останні частини Червоної Армії пройшли через Козари, а в ніч з 10 на 11 вересня розпочався період окупації з грабунком, розстрілами [2]. | ||
− | У лісі | + | У лісі з’явилися партизани. Їх ставало більше, причому серед них було чимало жителів Козар. Взимку партизани знищили в селі поліцейську дільницю. Почастішали диверсії на дорогах, якими йшли німецькі машини. Було підірвано міст через річку Остер. Одна група партизанів зав’язала бій з охороною, а друга з іншого боку мосту непомітно заклала вибухівку [2]. |
На початку 1943 р. окупанти розпочали широкомасштабну операцію з використанням бронетехніки та авіації. Їм удалося вибити партизанів із лісової бази. Проте знищити їх карателі не змогли, хоча самі втратили близько 130 чоловік [2]. | На початку 1943 р. окупанти розпочали широкомасштабну операцію з використанням бронетехніки та авіації. Їм удалося вибити партизанів із лісової бази. Проте знищити їх карателі не змогли, хоча самі втратили близько 130 чоловік [2]. | ||
Рядок 24: | Рядок 24: | ||
11 березня 1943 р. біля шостої години ранку німецький каральний загін, у складі якого були поліцаї, вступив у село. На околиці села були встановлені кулемети, живою силою і технікою населений пункт було щільно оточено, і почалася кривава розправа над мирними жителями, в основному престарілими чоловіками, жінками та дітьми [5, с.202]. | 11 березня 1943 р. біля шостої години ранку німецький каральний загін, у складі якого були поліцаї, вступив у село. На околиці села були встановлені кулемети, живою силою і технікою населений пункт було щільно оточено, і почалася кривава розправа над мирними жителями, в основному престарілими чоловіками, жінками та дітьми [5, с.202]. | ||
− | Свідчення вцілілих жителів дають можливість показати перебіг нацистської каральної акції. Олександра Петрівна Сидько розповіла: | + | Свідчення вцілілих жителів дають можливість показати перебіг нацистської каральної акції. Олександра Петрівна Сидько розповіла: «Поліцаїв та німців до нас ще десятого, в середу чимало понаїхало. Позбирали всі підводи, які були, зігнали фурманів і посунули на Кобижчу, на партизанів ніби…[…] Піднялася я удосвіта, піч затопила. Аж тут Галя сестра вбігає і прямо з порога: «Ой, сестричко, тікай, бо будуть партизанські сім’ї забирати і хати палитимуть!» [5, с.208] |
− | |||
− | Згадує Єфросинія Петрівна Гриценко: | + | Згадує Єфросинія Петрівна Гриценко: «11 березня 1943 року, прокинувшись, я почула стрілянину і вийшла на вулицю. Тут мене схопили гестапівці і затягнули в хату, де вже було повно народу і звідти виводили по три чоловіки на розстріл у сарай. А коли залишилось чоловік із п’ятнадцять, у тому числі і я, гестапівці зайшли в хату і почали строчити з автомата. Я впала, на мене звалилися вбиті і поранені, лунали нелюдські крики і стогін, потім усе затихло. Я вся підпливла чужою кров’ю, але вилізти з-під трупів боялася. Хата горіла, дим роз’їдав очі, заходив у горло. Я вирішила йти» [5, с.218]. |
− | |||
Карателям був даний наказ – розстрілювати тільки в приміщеннях, а потім запалювати будинки, щоб замести свої криваві сліди. Тому трупів на дорогах не було. В центрі села, проти кладовища стояв сарай, в нього згонили людей, розстрілювали, по трупах загонили інших, теж розстрілювали. І так повен сарай. Потім підпалили. Не всі були вбиті, кричали поранені, плакали діти, живцем горіли люди. Поліцаї охороняли це страшне видовище, стерегли, щоб ніхто не втік з вогню. До двохсот чоловік згоріло в цьому сараї. | Карателям був даний наказ – розстрілювати тільки в приміщеннях, а потім запалювати будинки, щоб замести свої криваві сліди. Тому трупів на дорогах не було. В центрі села, проти кладовища стояв сарай, в нього згонили людей, розстрілювали, по трупах загонили інших, теж розстрілювали. І так повен сарай. Потім підпалили. Не всі були вбиті, кричали поранені, плакали діти, живцем горіли люди. Поліцаї охороняли це страшне видовище, стерегли, щоб ніхто не втік з вогню. До двохсот чоловік згоріло в цьому сараї. | ||
− | Таку злочинну тактику нищення людей у будинках підтвердили і свідчення О.П. Сидько: | + | Таку злочинну тактику нищення людей у будинках підтвердили і свідчення О.П. Сидько: «…У школі двадцять учителів і двісті дітей тоді ж таки вбили. Загалом старалися в приміщення людей заганяти, щоб вбитих менше було на виду. Так їм спокійніше було своє чорне діло робити» [5, с.298]. |
− | |||
У Хронологічному довіднику про тимчасову окупацію німецько-фашистськими загарбниками населених пунктів Чернігівської області і визволення їх Червоною Армією (1941–1943 рр.) так описано вбивство віруючих селян, які були на службі в церкві, та масштаби нищення села: «У цей день служили в церкві. Люди йшли причащатися. Але німці не звертали на це уваги. Вони вивели з церкви 270 чоловік молільників, загнали у сільський клуб і спалили. | У Хронологічному довіднику про тимчасову окупацію німецько-фашистськими загарбниками населених пунктів Чернігівської області і визволення їх Червоною Армією (1941–1943 рр.) так описано вбивство віруючих селян, які були на службі в церкві, та масштаби нищення села: «У цей день служили в церкві. Люди йшли причащатися. Але німці не звертали на це уваги. Вони вивели з церкви 270 чоловік молільників, загнали у сільський клуб і спалили. | ||
Рядок 41: | Рядок 38: | ||
Приходили люди з інших сіл, ховали кістки і ставили хрести. Село перетворилося на кладовище» [5, с.219; 7]. | Приходили люди з інших сіл, ховали кістки і ставили хрести. Село перетворилося на кладовище» [5, с.219; 7]. | ||
− | Пізніше було уточнено, що село було знищене каральною експедицією СД, до складу якої входили німці, | + | Пізніше було уточнено, що село було знищене каральною експедицією СД, до складу якої входили німці, мадяри і біля 100 військовослужбовців чернігівського карального батальйону СД. Безпосередніми призвідниками розправи були німецький сільгоспкомендант Носівського району Генріх Дросте та бургомістр райуправи Микола Аманов [5, с.219]. |
− | Про безпосередніх організаторів та виконавців каральної акції подальше розслідування | + | Про безпосередніх організаторів та виконавців каральної акції подальше розслідування з’ясувало: «На території міста Ніжина знаходився штаб 105-ї угорської дивізії, що підлягала головній комендатурі угорських окупаційних військ. Серед офіцерського складу цієї дивізії був генерал Міколуш і офіцери. |
Комендант фон Чікі або Сікі, років 45–50. Він особисто керував операціями по боротьбі з партизанами. При його участі спалено село Козари Носівського району і розстріляно там 140 жінок, стариків і дітей» [5, с.219; 1, арк.11]. | Комендант фон Чікі або Сікі, років 45–50. Він особисто керував операціями по боротьбі з партизанами. При його участі спалено село Козари Носівського району і розстріляно там 140 жінок, стариків і дітей» [5, с.219; 1, арк.11]. | ||
Рядок 49: | Рядок 46: | ||
Про чернігівський каральний батальйон СД, частина якого «відзначилась» у Козарах, відомо лише, що він мав змішаний склад – частина німців і частина всякого наброду – колишніх куркулів, злочинців, дезертирів. І що очолював його якийсь Крістенсен [5, с.219]. | Про чернігівський каральний батальйон СД, частина якого «відзначилась» у Козарах, відомо лише, що він мав змішаний склад – частина німців і частина всякого наброду – колишніх куркулів, злочинців, дезертирів. І що очолював його якийсь Крістенсен [5, с.219]. | ||
− | За свідченнями очевидців трагедії вмочили руки в кров і свої, «домашні» запроданці, поліцаї. Тому і не були розстріляні | + | За свідченнями очевидців трагедії вмочили руки в кров і свої, «домашні» запроданці, поліцаї. Тому і не були розстріляні сім’ї старости і поліцаїв, які раніше були вивезені з села. |
− | Свідчення М. Савосько показують, що карателі-поліцаї під час акції займалися мародерством: | + | Свідчення М. Савосько показують, що карателі-поліцаї під час акції займалися мародерством: «Упала я і скільки була в безпам’ятстві – не знаю. Очнулась, бачу: лежать мої діти побиті й онучок під столом, по долівці кров ручаєм, а через мене йдуть і йдуть усякі. Чую по-нашому балакають, поліцаї, значить. Повно найшло. А один і каже: «Ого, та й сім’я велика. Всі дорослі. Тут шукайте». Це вони вже за добром ходили. Машини на вулиці гули. Понишпорили вони й пішли» [2]. |
− | |||
Отже, внаслідок нацистської каральної акції вбито 3908 осіб [3, с.533], повністю спалено 870 дворів селян і всю інфраструктуру населеного пункту [5, с.219; 7]. | Отже, внаслідок нацистської каральної акції вбито 3908 осіб [3, с.533], повністю спалено 870 дворів селян і всю інфраструктуру населеного пункту [5, с.219; 7]. | ||
− | Коли у вересні 1944 р. районна комісія по розслідуванню злодіянь окупантів та їх посібників складала акт по Козарах, то змушена була визнати, що із 3908 замучених і розстріляних жителів села «встановлено прізвища, імена та по батькові, стать і вік 1308 чоловік. Решту 2600 чоловік загиблих встановити немає можливості» [5, с.224]. Причина: згоріли разом із селом і його мешканцями й подвірні списки. На більшості кутків не лишилося жодної людини, яка б засвідчила, що на цьому дворищі проживала така-то | + | Коли у вересні 1944 р. районна комісія по розслідуванню злодіянь окупантів та їх посібників складала акт по Козарах, то змушена була визнати, що із 3908 замучених і розстріляних жителів села «встановлено прізвища, імена та по батькові, стать і вік 1308 чоловік. Решту 2600 чоловік загиблих встановити немає можливості» [5, с.224]. Причина: згоріли разом із селом і його мешканцями й подвірні списки. На більшості кутків не лишилося жодної людини, яка б засвідчила, що на цьому дворищі проживала така-то сім’я і назвала б всіх поіменно. |
− | Таке справжнє обличчя нацизму, яке, на жаль, дехто сьогодні намагається забути, ставлячи історію з ніг на голову, торгуючи | + | Таке справжнє обличчя нацизму, яке, на жаль, дехто сьогодні намагається забути, ставлячи історію з ніг на голову, торгуючи пам’яттю про мільйони безневинних жертв не тільки в Козарах, а й сотень інших сіл і міст України. |
Зовсім небагато залишилося живих очевидців Козарської трагедії. Але залишились записи свідчень про той кривавий ранок, які знаходяться в сільському краєзнавчому музеї, сільській бібліотеці, середній школі. | Зовсім небагато залишилося живих очевидців Козарської трагедії. Але залишились записи свідчень про той кривавий ранок, які знаходяться в сільському краєзнавчому музеї, сільській бібліотеці, середній школі. | ||
− | Про кривавий березень 1943 р. нагадує скромний обеліск у центрі села, де 11 березня щорічно проходить мітинг-реквієм на честь | + | Про кривавий березень 1943 р. нагадує скромний обеліск у центрі села, де 11 березня щорічно проходить мітинг-реквієм на честь пам’яті закатованих земляків. |
− | Таким чином, трагедія знищення села Козари разом із мирним населенням є військовим злочином, злочином проти людяності і має бути увічнена в експозиції майбутнього Меморіального комплексу | + | Таким чином, трагедія знищення села Козари разом із мирним населенням є військовим злочином, злочином проти людяності і має бути увічнена в експозиції майбутнього Меморіального комплексу пам’яті жителів населених пунктів України, знищених фашистськими окупантами, який планується створити у м. Корюківка. |
== Список використаних джерел == | == Список використаних джерел == | ||
Рядок 71: | Рядок 67: | ||
# Гусаченко І. Козари // Дзеркало тижня. – 2006. – 17 червня. – №23. – Режим доступу: http://dt.ua/SOCIETY/kozari-46982.html | # Гусаченко І. Козари // Дзеркало тижня. – 2006. – 17 червня. – №23. – Режим доступу: http://dt.ua/SOCIETY/kozari-46982.html | ||
# История городов и сел Украинской ССР: В 26 т. Черниговская область / АН УССР. Ин-т истории; Гл. редкол.: П. Т. Тронько (пред.) и др. – К.: Гл. ред. Укр. сов. энцикл. АН УССР, 1983. – 815 с. | # История городов и сел Украинской ССР: В 26 т. Черниговская область / АН УССР. Ин-т истории; Гл. редкол.: П. Т. Тронько (пред.) и др. – К.: Гл. ред. Укр. сов. энцикл. АН УССР, 1983. – 815 с. | ||
− | # Постанова Верховної Ради України «Про вшанування | + | # Постанова Верховної Ради України «Про вшанування пам’яті жертв Корюківської трагедії під час Другої світової війни» 21 жовтня 2011 р. № 3965-VI // Офіційний веб-сайт Верховної Ради України. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/3965-17 |
− | # Скорина О. Козари: смерть і безсмертя // Дзвони | + | # Скорина О. Козари: смерть і безсмертя // Дзвони пам’яті: Книга про трагедію сіл Сумщини і Чернігівщини, знищених фашистами у роки війни. – К.: Радянський письменник, 1986. – С. 201-225. |
− | # Указ Президента України «Про заходи у | + | # Указ Президента України «Про заходи у зв’язку з 70-ми роковинами Корюківської трагедії» від 22 вересня 2011 р. № 925 // Президент України. Офіційне Інтернет представництво. – Режим доступу: http://www.president.gov.ua/documents/14008.htm |
# Хронологічний довідник про тимчасову окупацію німецько-фашистськими загарбниками населених пунктів Чернігівської області і визволення їх Червоною Армією. 1941–1943. / Упоряд.: П.В. Дніпровський, С.В. Малкієль. – Чернігів, 1947. – 323 с. | # Хронологічний довідник про тимчасову окупацію німецько-фашистськими загарбниками населених пунктів Чернігівської області і визволення їх Червоною Армією. 1941–1943. / Упоряд.: П.В. Дніпровський, С.В. Малкієль. – Чернігів, 1947. – 323 с. | ||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
== Примітки == | == Примітки == | ||
Рядок 84: | Рядок 76: | ||
== Джерело == | == Джерело == | ||
− | Актуальні проблеми партизансько-підпільного руху в Україні в роки Великої Вітчизняної війни: Матеріали Міжнародної наукової конференції, м. Корюківка, 14 грудня 2011 р. / Чернігівська обласна державна адміністрація, Український інститут національної | + | Актуальні проблеми партизансько-підпільного руху в Україні в роки Великої Вітчизняної війни: Матеріали Міжнародної наукової конференції, м. Корюківка, 14 грудня 2011 р. / Чернігівська обласна державна адміністрація, Український інститут національної пам’яті. Упоряд.: С.В. Бутко, Р.І. Пилявець. – Чернігів: Десна Поліграф, 2012. – 144 с. Сторінки 137-140. . – Режим доступу: http://history.org.ua/LiberUA/978-966-2646-18-4/978-966-2646-18-4.pdf |
[[Категорія:Козарська трагедія 1943 року]] | [[Категорія:Козарська трагедія 1943 року]] | ||
[[Категорія:Наукові статті]] | [[Категорія:Наукові статті]] |