Редагування Кобилещина
Матеріал з Енциклопедія Носівщини
Увага! Ви не авторизувалися на сайті. Ваша IP-адреса буде публічно видима, якщо Ви будете вносити будь-які редагування. Якщо Ви увійдете або створите обліковий запис, редагування будуть натомість пов'язані з Вашим іменем користувача, а ще у Вас з'являться інші переваги.
Редагування може бути скасовано. Будь ласка, перевірте порівняння нижче, щоб впевнитись, що це те, що ви хочете зробити, а потім збережіть зміни, щоб закінчити скасування редагування.
| Поточна версія | Ваш текст | ||
| Рядок 15: | Рядок 15: | ||
От і нас, не залишили без уваги… Відразу жіночка поцікавилась: « Що шукаєте? До кого приїхали?» Ми чесно признались, що нас цікавить, що це за поселення та як живеться місцевим посеред полів, боліт та лісу без магазину, медпункту, громадського транспорту, пошти, школи і т.д. | От і нас, не залишили без уваги… Відразу жіночка поцікавилась: « Що шукаєте? До кого приїхали?» Ми чесно признались, що нас цікавить, що це за поселення та як живеться місцевим посеред полів, боліт та лісу без магазину, медпункту, громадського транспорту, пошти, школи і т.д. | ||
| − | З великим задоволенням, [[Соломаха Єфросинія Федосіївна|Єфросинія Федосіївна Соломаха]] розповіла нам коротенько історію свого села та про кожного із місцевих жителів. В далеку давнину, це був хутір. Володькодівичани і самі жителі називали його | + | З великим задоволенням, [[Соломаха Єфросинія Федосіївна|Єфросинія Федосіївна Соломаха]] розповіла нам коротенько історію свого села та про кожного із місцевих жителів. В далеку давнину, це був хутір. Володькодівичани і самі жителі називали його «Соловки». Навколо нього були багаті землі з пасовищами, озерами та лісом. «Червона влада», в свій час, не залишила хутір без уваги. Забрала пасовища та наділи землі до державної власності, об'єднала жителів в колгосп імені «Першого Травня», потім імені Кропив'янського, збудувала на землях хуторян кошари. |
Велика Вітчизняна війна також залишила свій слід. В період партизанського руху, німці спалили майже всі будівлі. Однак знову, місцеві не залишили своєї землі. На батьківських згарищах, відбудовувалися, одружувались, народжували дітей. Працювали на залізниці в Києві, на заводах в Ніжині або в червонопартизанському колгоспі. Ходили до школи та церкви — лугом, місточком, через В'юницю, в Володькову Дівицю (Червоні Партизани). До залізничної станції, якщо навпрошки, теж недалечко, швиденько пішки — 10 хвилин. Їх вважали червонопартизанцями… Однак, коли настали часи вільної України, відновлення приватної власності, з'ясувалось, що в технічній документації на будівлі, поселення має окрему назву — село Кобилещина, з однією вулицею, що починалась, майже від самісінького шляху Носівка-Ніжин. Відтоді, почали називати село Кобилещина Носівського району, єдиній прямій вулиці дали назву імені Ольги Кобилянської. | Велика Вітчизняна війна також залишила свій слід. В період партизанського руху, німці спалили майже всі будівлі. Однак знову, місцеві не залишили своєї землі. На батьківських згарищах, відбудовувалися, одружувались, народжували дітей. Працювали на залізниці в Києві, на заводах в Ніжині або в червонопартизанському колгоспі. Ходили до школи та церкви — лугом, місточком, через В'юницю, в Володькову Дівицю (Червоні Партизани). До залізничної станції, якщо навпрошки, теж недалечко, швиденько пішки — 10 хвилин. Їх вважали червонопартизанцями… Однак, коли настали часи вільної України, відновлення приватної власності, з'ясувалось, що в технічній документації на будівлі, поселення має окрему назву — село Кобилещина, з однією вулицею, що починалась, майже від самісінького шляху Носівка-Ніжин. Відтоді, почали називати село Кобилещина Носівського району, єдиній прямій вулиці дали назву імені Ольги Кобилянської. | ||
