Редагування Кияниця Анастасія Іванівна
Матеріал з Енциклопедія Носівщини
Увага! Ви не авторизувалися на сайті. Ваша IP-адреса буде публічно видима, якщо Ви будете вносити будь-які редагування. Якщо Ви увійдете або створите обліковий запис, редагування будуть натомість пов'язані з Вашим іменем користувача, а ще у Вас з'являться інші переваги.
Редагування може бути скасовано. Будь ласка, перевірте порівняння нижче, щоб впевнитись, що це те, що ви хочете зробити, а потім збережіть зміни, щоб закінчити скасування редагування.
Поточна версія | Ваш текст | ||
Рядок 6: | Рядок 6: | ||
== Родина == | == Родина == | ||
− | Чоловік: [[Кияниця Василь Сергійович]] (1919—1995) — учасник Німецько-радянської війни з 1941 по 1945, механізатор колгоспу ім. Енгельса, кавалер орденів «Знак Пошани», «Трудового Червоного Прапора». | + | Чоловік: [[Кияниця Василь Сергійович]] (1919—1995) — учасник Німецько-радянської війни з 1941 по 1945, механізатор [[Колгосп імені Енгельса|колгоспу ім. Енгельса]], кавалер орденів «Знак Пошани», «Трудового Червоного Прапора». |
Син: [[Кияниця Василь Васильович]] (нар. 1950) — педагог, спортсмен і громадський діяч. Майстер спорту СРСР, суддя всесоюзної категорії, відмінник освіти УРСР (1981) та України (1997), директор Носівської районної станції юних техніків (з 1972). Депутат Носівської міськради з початку 1990-х. | Син: [[Кияниця Василь Васильович]] (нар. 1950) — педагог, спортсмен і громадський діяч. Майстер спорту СРСР, суддя всесоюзної категорії, відмінник освіти УРСР (1981) та України (1997), директор Носівської районної станції юних техніків (з 1972). Депутат Носівської міськради з початку 1990-х. | ||
Рядок 13: | Рядок 13: | ||
Син Анастасії Іванівни, [[Кияниця Василь Васильович]], 31 березня 2019 опублікував такі спогади про матір<ref>[https://www.facebook.com/groups/628795813914575/permalink/1982420655218744/ Носівка Nosivka Носовка] 2019-03-31</ref>: | Син Анастасії Іванівни, [[Кияниця Василь Васильович]], 31 березня 2019 опублікував такі спогади про матір<ref>[https://www.facebook.com/groups/628795813914575/permalink/1982420655218744/ Носівка Nosivka Носовка] 2019-03-31</ref>: | ||
− | [[Кияниця Василь Сергійович|Батько]] розповідав, що мою майбутню маму Настю перший раз побачив на Носівській пошті, де вона з 14-ти років, як тільки німців не стало у Носівці, працювала телефоністкою. Сподобалася вона батьку, але не признавалась де живе. Вирахував і «знайшов» її на початку Малої Сениківки (нині [[ | + | [[Кияниця Василь Сергійович|Батько]] розповідав, що мою майбутню маму Настю перший раз побачив на Носівській пошті, де вона з 14-ти років, як тільки німців не стало у Носівці, працювала телефоністкою. Сподобалася вона батьку, але не признавалась де живе. Вирахував і «знайшов» її на початку Малої Сениківки (нині [[вулиця Успенська]]). Вона соромилася, що жила дуже бідно, напівсиротою. А ще соромилась Василя, бо він був значно старшим за неї. Не раз намагалася з роботи додому вислизнути непомітно, щоб не проводжав. Колега, телеграфістка-фронтовичка [[Паша Садова]], казала: «Ну й дурна ж ти Насте! Такий чоловік! Сильний, здоровий, серйозний… а ти ще ремствуєш! Аби мені такий, то я б не хвилини не роздумувала!». А батько, тим часом схоронивши й матір, залишився у хаті сам. На пропозицію перейти жити на [[Козарський шлях]] Настя не знала що й відповісти. Порадилася із своєю матір’ю. Казала пізніше, що мати переконала: «Йди, Насте. Він солідний, розумний, працює. Де ти чоловіка кращого знайдеш?». А їх, тих чоловіків, після війни й правда було не густо. А непитущих, психічно врівноважених – то й поготів. У березні 1950 року молоденька Настя стала моєю мамою. (фото). |
[[Файл:Кияниця Василь Васильович 1 вересня 1957.jpg|міні|Анастасія Кияниця з чоловіком [[Кияниця Василь Сергійович|Василем]] і і [[Кияниця Василь Васильович|сином Васильком]]. [[1 вересня]] 1957]] | [[Файл:Кияниця Василь Васильович 1 вересня 1957.jpg|міні|Анастасія Кияниця з чоловіком [[Кияниця Василь Сергійович|Василем]] і і [[Кияниця Василь Васильович|сином Васильком]]. [[1 вересня]] 1957]] |