Редагування Гузій Володимир Миколайович
Матеріал з Енциклопедія Носівщини
Увага! Ви не авторизувалися на сайті. Ваша IP-адреса буде публічно видима, якщо Ви будете вносити будь-які редагування. Якщо Ви увійдете або створите обліковий запис, редагування будуть натомість пов'язані з Вашим іменем користувача, а ще у Вас з'являться інші переваги.
Редагування може бути скасовано. Будь ласка, перевірте порівняння нижче, щоб впевнитись, що це те, що ви хочете зробити, а потім збережіть зміни, щоб закінчити скасування редагування.
Поточна версія | Ваш текст | ||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
− | + | '''Володимир Миколайович Гузій''' — краєзнавець, автор понад десяти книг з історії Київщини і Чернігівщини. Автор статті «Носівці більше 1000 років». | |
− | |||
− | '''Володимир Миколайович Гузій''' — краєзнавець, автор понад десяти книг з історії Київщини і Чернігівщини. Автор | ||
== Носівці більше 1000 років == | == Носівці більше 1000 років == | ||
Рядок 14: | Рядок 12: | ||
Знали Носівку і в московське правління, хоч під владою Москви вона не була. Носівка належала остерським боярам Середа у 1594 р., а боярам Біликам — у 1596 р. | Знали Носівку і в московське правління, хоч під владою Москви вона не була. Носівка належала остерським боярам Середа у 1594 р., а боярам Біликам — у 1596 р. | ||
− | |||
− | |||
Жителі Носівки рятувалися від татарських навал в нетрях Чорного Лісу. Життя після розрухи швидко відновлювалося. Носівка згадується в королівських декретах 1611, 1614, 1619, 1622 років (володів Степан Аксак), 1623 року. Згадується часто як центр польського староства. У 1625 р. Щасний Вішель був названий Ніжинським і Носівським старостою. Така адміністративна одиниця польської держави поступалася лише воєводству. За переказом укріплення Носова були так надійні, що в них ховалися жителі Ніжина. | Жителі Носівки рятувалися від татарських навал в нетрях Чорного Лісу. Життя після розрухи швидко відновлювалося. Носівка згадується в королівських декретах 1611, 1614, 1619, 1622 років (володів Степан Аксак), 1623 року. Згадується часто як центр польського староства. У 1625 р. Щасний Вішель був названий Ніжинським і Носівським старостою. Така адміністративна одиниця польської держави поступалася лише воєводству. За переказом укріплення Носова були так надійні, що в них ховалися жителі Ніжина. | ||
− | Новим осадчим Носівки поляки, називають Яна Пянчинського, який був носівським старостою у | + | Новим осадчим Носівки поляки, називають Яна Пянчинського, який був носівським старостою у 1628 р. Як видно, осадчий тут є власником землі, а не першопоселенець-засновник. Уже тоді у містечку був замковий суд і млин на р. Вербовій. Носівський підчашій у 1624-1633 рр. Амбросій Сачко (з Підляшшя) був послом на сейм і володів біля Чернігова селом Дурмянів (Дурні?). У 1633 р. у Носівці під час Смоленської війни жив чернігівський каштелян Адам Кисіль у замочку з 2 мідними гарматами. Киселю Носівка дісталася за привілеєм 1633 р. Привілей згадує село Струга, хутори, пасіки і три млини на р. Остер. У 1637 р. в Носівському старостві відбулося повстання проти поляків під керівництвом Носка і Мурка. За подимним реєстром 1638 р. Носівка налічувала понад 200 дворів. Під час визвольної війни у 1649 р. сформовано Носівсько-Кобищанську сотню реєстрових козаків. Сотником був [[Єдута Опанас|Опанас Єдута]]. |
− | У | + | У 1645 р. до Носівки вдерлися поляки Душинського. 1658 р. містечко належало шляхтичам Гуляницьким за королівським декретом. Іван Богун у 1663 р. взяв «московську» Носівку приступом. У ній знаходилися люди Брюховецького, полковник Матвій Гвинтівка. За переписом платників податків 1666 р. Носівка була повітовим містом з ратушею — 256 міщанських дворів платили подимний податок. Козацькі двори не враховувалися, бо козаки податки не платили. Міщани мали 421 вола і 114 коней. Був ремісничий цех з цехмістром — 5 ковалів, 7 шевців. Від списку тих міщан і списку козаків реєстру 1649 р. початки майже всіх сьогоднішніх носівських родоводів (Влас Нечепа, Журавель). Бурмістром на окладі був Іван Шурбура. |
− | Батько сумновідомого полковника | + | Батько сумновідомого полковника Івана Носа був у 1678 р. городовим отаманом Носівки. У 1694 р. отаманом був Єдута, війтом — Шелест, бурмістром — Воловик. Носівський сотник [[Шаула Федір Семенович|Федір Шаула]] був прихильником гетьмана І. Мазепи. Носівські козаки у 1719 р. збунтувалися і відмовилися прийняти призначеного сотника Билину і обрали свого сотника. В радянській історії ця буденна подія подана, як соціальний бунт. |
− | У | + | У 1782 р. налічувалося 5 церков, 1100 дворів, 15 шинків. Графу Апраксіну належало 2 тис. кріпосних душ. Козаків налічувалося 3,7 тис. осіб. Дворянське гніздо — проживало 38 дворянських сімей. Працювало 100 ткачів. 1845 р. — 5889 ревізьких душ, маєтності Минича, Наливайка, Панченка. У 1862 р. у Носівці було 1300 дворів, забудова поселення протяглася на 15 верст. Примітне містечко було тим, що козаки утримували своє давнє ділення проживанням по куренях. Носівка славилася садами — продавали фрукти в Москву. Яблук продавали на 1000 рублів. Поруч був степ і жителі тримали багато худоби. |
− | + | 1861 р. — 11 300 жителів. У 1885 р. — 2433 двори, 12 119 жителів, 7 церков, 2 єврейські молитовні будинки, 2 школи, трактир, 22 постоялки, 21 лавка. Містечко Носівка у 1897 р. налічувало 16 947 жителів, 3 155 дворів, 3 земські школи, бібліотека, лікарня, 3 ярмалки. Найбільшим землевласником 19 ст. був граф Мусін-Пушкін, який володів цукрозаводом і 12 тис. десятин землі (Носівка, Мрин, Тертишники). Носівські хутори у 1900 р. — нараховували ще 250 дворів. У 1910 р. в Носівці проживало 19 тис. жителів і було 5 церков. Граф Володимир Мусін–Пушкін, член Держради імперії, помер 1918 року в Носівці, в 49 років. | |
У 1923 р. трибунал розглядав справу «О повстанческих и бандитських проявлених в м. Носовка» повстанського комітету Носівки, організованого в 1919 р. — 9 чоловік померло, 11 повстанців засуджено (2 розстріляно, решта в концтабір), частину оголошено в розшук. 38 осіб на чолі з Петром Гаврильчиком були членами «Просвіти». Вони в 1919 р. дезорганізували евакуацію майна Червоної армії, чинили опір денікінцям, відновлювали владу УНР, вбивали більшовицьких активістів. | У 1923 р. трибунал розглядав справу «О повстанческих и бандитських проявлених в м. Носовка» повстанського комітету Носівки, організованого в 1919 р. — 9 чоловік померло, 11 повстанців засуджено (2 розстріляно, решта в концтабір), частину оголошено в розшук. 38 осіб на чолі з Петром Гаврильчиком були членами «Просвіти». Вони в 1919 р. дезорганізували евакуацію майна Червоної армії, чинили опір денікінцям, відновлювали владу УНР, вбивали більшовицьких активістів. | ||
Рядок 33: | Рядок 29: | ||
У 1924 р. — 2935 дворів, 12763 жителі. Дослідна станція — 1 двір і 78 жителів, цукрозавод — 32 двори і 178 жителів. Землю селянам так і не дали — створили бурякорадгосп. | У 1924 р. — 2935 дворів, 12763 жителі. Дослідна станція — 1 двір і 78 жителів, цукрозавод — 32 двори і 178 жителів. Землю селянам так і не дали — створили бурякорадгосп. | ||
− | План хлібозаготівель Носовський район у листопаді | + | План хлібозаготівель Носовський район у листопаді 1932 р. виконав лише на 20%. Уже на 9 квітня 1933 р. налічувалося офіційно голодуючих у Степових хуторах — 442 людини, у Тертишниках — 204, Коломійцівці — 143, Калинівці — 70, Ганнівці — 78, Терешківці — 116. Голову райвиконкому К. Пузиревського репресували у 1937р. і він згинув в таборах Гулагу. |
− | У | + | У 1939 р. проживало у районі 51 тис. жителів. На війні загинуло 6,3 тис. жителів. У самій Носівці загинуло 2643 фронтовики-носівчани. Відразу після визволення до січня 1944 р., коли в селах залишилися старики, жінки і діти, селяни Носівського району були пограбовані. На «літаки і танки» вони здали мільйони рублів військової позики і 3700 тон хліба. За даними 1950 р. проживало у районі 44572 особи (3300 росіян). Працював цукрозавод (450 людей), дослідна станція (280 людей). В наш час Іван Куровський відновив роботу цукрозаводу. |
Статут міста надано Носівці у 1960 р. Проживає нині 14 тис. жителів. | Статут міста надано Носівці у 1960 р. Проживає нині 14 тис. жителів. | ||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
[[Категорія:Краєзнавці]] | [[Категорія:Краєзнавці]] | ||
− | |||
[[Категорія:Люди Г]] | [[Категорія:Люди Г]] |