Редагування Вулиця Миру (Носівка)
Матеріал з Енциклопедія Носівщини
Увага! Ви не авторизувалися на сайті. Ваша IP-адреса буде публічно видима, якщо Ви будете вносити будь-які редагування. Якщо Ви увійдете або створите обліковий запис, редагування будуть натомість пов'язані з Вашим іменем користувача, а ще у Вас з'являться інші переваги.
Редагування може бути скасовано. Будь ласка, перевірте порівняння нижче, щоб впевнитись, що це те, що ви хочете зробити, а потім збережіть зміни, щоб закінчити скасування редагування.
Поточна версія | Ваш текст | ||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
{{Otheruses|Вулиця Миру}} | {{Otheruses|Вулиця Миру}} | ||
− | '''Вулиця Миру''' — вулиця в Носівці. | + | '''Вулиця Миру''' — вулиця в Носівці. |
− | == Загальними зусиллями відтворимо історію рідної вулиці == | + | До 1959 року — [[Рябуха]], а з 1959, до наших днів — вулиця Миру |
− | : ''Джерело: {{Cite web | url = https://www.facebook.com/rozuma1952/posts/7740919869311848 | title = Загальними зусиллями відтворимо історію рідної | + | |
+ | == Загальними зусиллями відтворимо історію рідної вулиці у Носівці == | ||
+ | : ''Джерело: {{Cite web | url = https://www.facebook.com/rozuma1952/posts/7740919869311848 | title = Загальними зусиллями відтворимо історію рідної... | publisher = | author = [[Розум Олександр Миколайович|Олександр Розум]] | date = 12 серпня 2022}}'' | ||
Місто мого дитинства Носівка Чернігівської області — давнє козацьке містечко, відоме з древніх часів, згадується в записах літопису, як Носов-на-Руді, ще в часи Київської Руси, має свою насичену драматичними подіями історію. На протязі часу воно перебувало у складі різних державних формувань, потерпало від різних катаклізмів, набігів ворогів, бо, так історично склалось, що воно знаходилось на перетині торгових шляхів, мало багаті природні ресурси і умови для розвитку, чудовий клімат, волелюбне працьовите населення, тому було ласим шматком для ворогів, то ж періодично зазнавало тотальних руйнувань та спустошень, але, як птиця Фенікс, відроджувалось з попелищ і розквітало знову | Місто мого дитинства Носівка Чернігівської області — давнє козацьке містечко, відоме з древніх часів, згадується в записах літопису, як Носов-на-Руді, ще в часи Київської Руси, має свою насичену драматичними подіями історію. На протязі часу воно перебувало у складі різних державних формувань, потерпало від різних катаклізмів, набігів ворогів, бо, так історично склалось, що воно знаходилось на перетині торгових шляхів, мало багаті природні ресурси і умови для розвитку, чудовий клімат, волелюбне працьовите населення, тому було ласим шматком для ворогів, то ж періодично зазнавало тотальних руйнувань та спустошень, але, як птиця Фенікс, відроджувалось з попелищ і розквітало знову | ||
Рядок 17: | Рядок 19: | ||
Багато з тих, хто повертався з війн у Носівку, мали можливість отримати, як прапрадід Артем, за службу у Реестровому козацтві та участі у війнах, або ж придбати землі у Носівських степах та засновувати на них свої козацькі поселення. Цьому явищу ще позитивно сприяла новаторська політика і реформи царського уряду Росії на початку 20 століття, УНР, у якісь мірі, НЕПу більшовиької доби, бо це давало козацьтву можливість прикупляти собі орні землю у степах та розвивати там свої господарства | Багато з тих, хто повертався з війн у Носівку, мали можливість отримати, як прапрадід Артем, за службу у Реестровому козацтві та участі у війнах, або ж придбати землі у Носівських степах та засновувати на них свої козацькі поселення. Цьому явищу ще позитивно сприяла новаторська політика і реформи царського уряду Росії на початку 20 століття, УНР, у якісь мірі, НЕПу більшовиької доби, бо це давало козацьтву можливість прикупляти собі орні землю у степах та розвивати там свої господарства | ||
− | Так, велика трудова сім'я мого прадіда | + | Так, велика трудова сім'я мого прадіда Кузьми та діда Олександра Розумів в той час придбала добру ділянку чорнозему у степу, недалеко від Носівської Дослідної станції, та практично збудували на ній кріпкий, добротний будинок з гарної деревини зі свого лісу у Лісних Хуторах, який отримав у свій час прапрадід Артем Розум на участь у походах, та всі господарчі будівлі біля нього. |
Розквіт господарства Розумів закінчилось з припиненням існуючою владою законів НЕПу та початку створення в Україні нового колгоспного ладу, радянських колгоспів, у які добровільно-примусово та силоміць заганяли бувших козаків, відбираючи їхнє майно та землі. Козацтво, як суспільний прошарок населення України, переставало існувати, спадкоємні воїни та трударі на своїх землях діями більшовицької влади перетврювались у безземельних, безправних колгоспнтх рабів. | Розквіт господарства Розумів закінчилось з припиненням існуючою владою законів НЕПу та початку створення в Україні нового колгоспного ладу, радянських колгоспів, у які добровільно-примусово та силоміць заганяли бувших козаків, відбираючи їхнє майно та землі. Козацтво, як суспільний прошарок населення України, переставало існувати, спадкоємні воїни та трударі на своїх землях діями більшовицької влади перетврювались у безземельних, безправних колгоспнтх рабів. | ||
Рядок 24: | Рядок 26: | ||
Доля розкуркулення не обішла і мою сім'ю. Мого діда Олександра Розума режим відправив на "висилки" на будови комунізму в одну із південних областей країни, а все нажите, напрацьоване тяжкою працею майно на новому хуторі відібрали, сім'ю з трьох малих дітей, прадіда, прабаби, та моєї бабусі Ганни у мороз просто вигнали на подвір'я, діда Олександра за відмову записуватись до колгоспу та передачі колгоспу свого майна заарештували і відправили туди, куди йому зовсім не хотілось їхати. Бабця Ганна з великим своїм сімейством поневірялась по далеких родичах, сім'я, один Бог знає як, пережили голодомор та вже по поверненню діда з заслання, купила за 500 карбованців невелику халупу в іншому місці степу, в декількох кілометрах від залізничної станції Носівка, але через невеликий час сім'я знову була переселена в район станції, куди з метою створення там колгоспу "[[Паризька комуна]]" було зігнано з місць багато носівських хуторян. Висиленню підлягали всі хутори Носівських степів. Ці всі дії проводились з метою створення на вивільнених козацьких землях великих колективних господарств під назвою "Колгосп" Райони, яки були в той час біля залізничної станції Носівки були малолюдні, болотисті і непривабливі для проживання, cтанція Носівка була в 5 кілометрах від центру містечка. | Доля розкуркулення не обішла і мою сім'ю. Мого діда Олександра Розума режим відправив на "висилки" на будови комунізму в одну із південних областей країни, а все нажите, напрацьоване тяжкою працею майно на новому хуторі відібрали, сім'ю з трьох малих дітей, прадіда, прабаби, та моєї бабусі Ганни у мороз просто вигнали на подвір'я, діда Олександра за відмову записуватись до колгоспу та передачі колгоспу свого майна заарештували і відправили туди, куди йому зовсім не хотілось їхати. Бабця Ганна з великим своїм сімейством поневірялась по далеких родичах, сім'я, один Бог знає як, пережили голодомор та вже по поверненню діда з заслання, купила за 500 карбованців невелику халупу в іншому місці степу, в декількох кілометрах від залізничної станції Носівка, але через невеликий час сім'я знову була переселена в район станції, куди з метою створення там колгоспу "[[Паризька комуна]]" було зігнано з місць багато носівських хуторян. Висиленню підлягали всі хутори Носівських степів. Ці всі дії проводились з метою створення на вивільнених козацьких землях великих колективних господарств під назвою "Колгосп" Райони, яки були в той час біля залізничної станції Носівки були малолюдні, болотисті і непривабливі для проживання, cтанція Носівка була в 5 кілометрах від центру містечка. | ||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
У козаків не було вибору, тому хто записувався до колгоспу, щоб не вмерти з голоду, добровільно, інші — добровільно-примусово, а кого, як мою сім'ю розкуркулювали (відбирали все) та відправляли примусово на роботи за пайку баланди на ударні будівництва соціалізму. | У козаків не було вибору, тому хто записувався до колгоспу, щоб не вмерти з голоду, добровільно, інші — добровільно-примусово, а кого, як мою сім'ю розкуркулювали (відбирали все) та відправляли примусово на роботи за пайку баланди на ударні будівництва соціалізму. | ||
Рядок 43: | Рядок 41: | ||
[[File:Мешканці Рябухи в Носівці у дворі Прокопа Кондрашевського, червень 1956.jpg|800px]] | [[File:Мешканці Рябухи в Носівці у дворі Прокопа Кондрашевського, червень 1956.jpg|800px]] | ||
− | ''Колишні хуторяни та їх нащадки. Тримались гурту, товаришували і підтримували один одного. І в свята і в горі разом. | + | ''Колишні хуторяни та їх нащадки. Тримались гурту, товаришували і підтримували один одного. І в свята і в горі разом. Якесь свято на подвір'ї Прокопа Кодрашевського. Фотосвітлину зробив мій батько [[Розум Микола Олександрович|Миколай Розум]].'' |
− | |||
Впевнений, фотосвітлини у сімейних альбомах, архівах повинні бути, бо мій тато Миколай Розум, живий свідок всіх подій на Рябусі з самого початку і до того часу, як пішов у засвіти, у 1947 році, після лікувань тяжких поранень, які отримав 19 травня 1945 року недалеко від Берліну, повернувся у рідні краї, все фільмував на свою камеру, яку привіз з собою разом з всім причандаллям для фотосправи. Його часто запрошували всі сусіди на вулиці, а він радо фотографував всіх, не знаючи того, що його світлини ввійдуть в історію. | Впевнений, фотосвітлини у сімейних альбомах, архівах повинні бути, бо мій тато Миколай Розум, живий свідок всіх подій на Рябусі з самого початку і до того часу, як пішов у засвіти, у 1947 році, після лікувань тяжких поранень, які отримав 19 травня 1945 року недалеко від Берліну, повернувся у рідні краї, все фільмував на свою камеру, яку привіз з собою разом з всім причандаллям для фотосправи. Його часто запрошували всі сусіди на вулиці, а він радо фотографував всіх, не знаючи того, що його світлини ввійдуть в історію. | ||
Рядок 56: | Рядок 53: | ||
Отже, початок вулиці, ліва сторона: [[Пономаренки]], [[Волівники]], [[Товстухи]], [[Білобловські]], [[Шелести]], [[Кондрашевські]], Кондрашевські, [[Падуни]], [[Юрчевські]], [[Пекаліцькі]], [[Падуни]], [[Пувстораги]]. На землях, між Пекаліцкими та Падунами ( в даний час там проходить [[вулиця Ройченка]]), доречі, стояв і працював вітряний млин | Отже, початок вулиці, ліва сторона: [[Пономаренки]], [[Волівники]], [[Товстухи]], [[Білобловські]], [[Шелести]], [[Кондрашевські]], Кондрашевські, [[Падуни]], [[Юрчевські]], [[Пекаліцькі]], [[Падуни]], [[Пувстораги]]. На землях, між Пекаліцкими та Падунами ( в даний час там проходить [[вулиця Ройченка]]), доречі, стояв і працював вітряний млин | ||
− | Права сторона вулиці, відлік від Клинка (пам'ятника): [[Кихтенки]], [[Кондрашевські]], [[Бруси]], [[Філі]], [[Сябри]], [[Прокопці]], [[Гуки]], [[Супруни]], [[Приступи]], [[Сеники]], [[Розуми]], [[ | + | Права сторона вулиці, відлік від Клинка (пам'ятника): [[Кихтенки]], [[Кондрашевські]], [[Бруси]], [[Філі]], [[Сябри]], [[Прокопці]], [[Гуки]], [[Супруни]], [[Приступи]], [[Сеники]], [[Розуми]], Бе[[р]]ковці, далі по Привокзальні: [[Комари]], [[Левченки]]. |
Рябуха закінчувалась місциною, яка мала назву [[Цегельня]] (зараз — Привокзальна ) мала великі урвища та ями у яких для желізної дороги добували глину, а ми там, дітлахи, катались зимою на лижах та санках. | Рябуха закінчувалась місциною, яка мала назву [[Цегельня]] (зараз — Привокзальна ) мала великі урвища та ями у яких для желізної дороги добували глину, а ми там, дітлахи, катались зимою на лижах та санках. | ||
Рядок 67: | Рядок 64: | ||
З повагою. Житель Рябухи — вулиці Миру до 1968 року Олександр Розум. | З повагою. Житель Рябухи — вулиці Миру до 1968 року Олександр Розум. | ||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
== До середини 1960-х наша вулиця не мала електрики == | == До середини 1960-х наша вулиця не мала електрики == | ||
Рядок 86: | Рядок 69: | ||
Що казати, до середини 1960-х років наша вулиця не мала електрики, мала ще хати під соломою, плетні замість парканів, грязюку і непрохідні баюри навколо. По вулиці неможливо було через багно пройти. Домашні завдання в школу я готував при каганці, а мама готувала сніданки на плиті дровами чи на керогазі. | Що казати, до середини 1960-х років наша вулиця не мала електрики, мала ще хати під соломою, плетні замість парканів, грязюку і непрохідні баюри навколо. По вулиці неможливо було через багно пройти. Домашні завдання в школу я готував при каганці, а мама готувала сніданки на плиті дровами чи на керогазі. | ||
− | Електрику для жителів моєї вулиці Миру і ще [[Вулиця Тракторна | + | Електрику для жителів моєї вулиці Миру і ще [[Вулиця Тракторна|Тракторної]] дав мій тато [[Розум Микола Олександрович|Микола Розум]], який зібрав дядьків, організував їх, за зібрані кошти і могоричі закупили десь у лісників примітивні дерев'яні стовпи і дроти та від генератора [[Носівський філіал Ніжинського консервного комбінату|консервного філіалу]] запустили освітлення по цих вулицях. Правда, дісталось батьку за самоуправство від Ніжинського керівництва, його знімали з посади, це питання розглядалось на комісії [[Носівський районний комітет Комуністичної партії|райкому партії]], але, слава Богу, все скінчилось добре. Влада проти народу не пішла. Райком тата підтримав. |
== Примітки == | == Примітки == | ||
{{Примітки}} | {{Примітки}} | ||
− | |||
− | |||
− | |||
[[Категорія:Вулиці Носівки|Миру]] | [[Категорія:Вулиці Носівки|Миру]] |