Редагування Володьководівицька бібліотека
Матеріал з Енциклопедія Носівщини
Увага! Ви не авторизувалися на сайті. Ваша IP-адреса буде публічно видима, якщо Ви будете вносити будь-які редагування. Якщо Ви увійдете або створите обліковий запис, редагування будуть натомість пов'язані з Вашим іменем користувача, а ще у Вас з'являться інші переваги.
Редагування може бути скасовано. Будь ласка, перевірте порівняння нижче, щоб впевнитись, що це те, що ви хочете зробити, а потім збережіть зміни, щоб закінчити скасування редагування.
Поточна версія | Ваш текст | ||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
− | |||
− | |||
'''Володьководівицька бібліотека-філія Публічної бібліотеки Носівської міської ради''' | '''Володьководівицька бібліотека-філія Публічної бібліотеки Носівської міської ради''' | ||
− | + | Завідувач: [[Рекун Марія Василівна]] | |
− | |||
− | |||
Адреса: 17130, с. [[Володькова Дівиця]], вул. Освіти, 3 | Адреса: 17130, с. [[Володькова Дівиця]], вул. Освіти, 3 | ||
== Від хати-читальні до бібліотеки == | == Від хати-читальні до бібліотеки == | ||
− | :''Джерело: {{Cite web | url = http://zemlyaivolya.net/news/vid_hati_chitalni_do_biblioteki.html | title = Від хати-читальні до бібліотеки| publisher = Земля і Воля | author = [[Сергій Тимошик]] | date = | + | :''Джерело: {{Cite web | url = http://zemlyaivolya.net/news/vid_hati_chitalni_do_biblioteki.html | title = Від хати-читальні до бібліотеки| publisher = Земля і Воля | author = [[Сергій Тимошик]] | date = }}'' |
(120 років сільській бібліотеці у Володьковій Дівиці) | (120 років сільській бібліотеці у Володьковій Дівиці) | ||
Рядок 18: | Рядок 14: | ||
Комітет грамотності при Імператорському вільно-економічному товаристві ще 22 липня 1894 року запропонував Ніжинському земству облаштувати бібліотеки-читальні в повіті. А вже 9 жовтня 1897 року під головуванням предводителя Ніжинського повітового дворянства К.Е. Троцини повітове зібрання постановило відкрити бібліотеки у Вертіївці, [[Володькова Дівиця|Володьковій Дівиці]], Галиці, Дроздівці, [[Макіївка|Макіївці]], Монастирищі, Талалаївці та [[Носівка|Носівці]]. В кожну бібліотеку губернське земство передало комплект книг на суму 500 рублів, а також 270 рублів для початкового облаштування приміщення та меблювання. | Комітет грамотності при Імператорському вільно-економічному товаристві ще 22 липня 1894 року запропонував Ніжинському земству облаштувати бібліотеки-читальні в повіті. А вже 9 жовтня 1897 року під головуванням предводителя Ніжинського повітового дворянства К.Е. Троцини повітове зібрання постановило відкрити бібліотеки у Вертіївці, [[Володькова Дівиця|Володьковій Дівиці]], Галиці, Дроздівці, [[Макіївка|Макіївці]], Монастирищі, Талалаївці та [[Носівка|Носівці]]. В кожну бібліотеку губернське земство передало комплект книг на суму 500 рублів, а також 270 рублів для початкового облаштування приміщення та меблювання. | ||
− | Завідувати Дівицькою бібліотекою запропонували настоятелю | + | Завідувати Дівицькою бібліотекою запропонували настоятелю Богоявленської церкви [[Ячницький Лев|Льву Ячницькому]]. З часом земство підшукало іншу кандидатуру – [[Сатіас Єлизавета Йосифівна |Єлизавету Йосифівну Сатіас]], яка обіймала посаду завідувача і за сумісництвом бібліотекаря. До речі, посадовий оклад становив 120 рублів. Поряд з «основним бібліотекарем» мали бути задіяні ще й так звані «кандидати у бібліотекарі». Таким помічником стала Зінаїда, рідна сестра Єлизавети Сатіас. Бібліотека широко відчинила двері для всіх бажаючих. Ця подія мала загальноволосне значення, привернула увагу та мала схвальні відгуки всієї громади. |
Серед перших читачів за статтю переважали чоловіки, однак жінки, незважаючи на свою меншість, брали більше літератури. Найчастіше бібліотеку відвідували діти, котрі навчалися у земській та церковних школах. Послугами бібліотеки була забезпечена значна кількість жителів різного соціального рівня: селяни, козаки, міщани, дворяни, військові. Це значно сприяло авторитету бібліотеки у народі. | Серед перших читачів за статтю переважали чоловіки, однак жінки, незважаючи на свою меншість, брали більше літератури. Найчастіше бібліотеку відвідували діти, котрі навчалися у земській та церковних школах. Послугами бібліотеки була забезпечена значна кількість жителів різного соціального рівня: селяни, козаки, міщани, дворяни, військові. Це значно сприяло авторитету бібліотеки у народі. | ||
Рядок 34: | Рядок 30: | ||
Під час окупації фонди бібліотеки були повністю знищені, тож у повоєнний час довелося знову організувати збір літератури серед населення. | Під час окупації фонди бібліотеки були повністю знищені, тож у повоєнний час довелося знову організувати збір літератури серед населення. | ||
− | І вже у 1954 році книжковий фонд сягнув 4200 екземплярів, а читачів налічувалося понад 700. Одним із найактивніших був, наприклад, 74-річний садівник колгоспу ім. Щорса [[Пилипчик Яків Анастасієвич|Яків Анастасієвич Пилипчик]]. 39 книг за рік прочитав і бригадир шляхової бригади цієї ж артілі [[Крапив'янський Василь|Василь Крапив'янський]], 19 – телятниця | + | І вже у 1954 році книжковий фонд сягнув 4200 екземплярів, а читачів налічувалося понад 700. Одним із найактивніших був, наприклад, 74-річний садівник колгоспу ім. Щорса [[Пилипчик Яків Анастасієвич|Яків Анастасієвич Пилипчик]]. 39 книг за рік прочитав і бригадир шляхової бригади цієї ж артілі [[Крапив'янський Василь|Василь Крапив'янський]], 19 – телятниця колгоспу ім. Куйбишева [[Туник Меланія|Меланія Туник]]. |
Тодішня завідувачка бібліотекою [[Якименко Галина Овсіївна|Галина Овсіївна Якименко]] по праву вважалася одним з кращих бібліотекарів району. Щоб наблизити книгу до читача, вона організувала бібліотечний пункт у [[Колгосп імені Щорса|колгоспі ім. Щорса]], а для хліборобів артілі «[[Перше Травня]]» укомплектувала пересувну бібліотеку. Згодом ця пересувна бібліотека стала Червонопартизанською бібліотекою № 2, якою завідувала [[Сардак Галина Вікторівна|Галина Вікторівна Сардак]]. Тут був навіть куточок кукурудзовода, майстерно оформлені стенди. | Тодішня завідувачка бібліотекою [[Якименко Галина Овсіївна|Галина Овсіївна Якименко]] по праву вважалася одним з кращих бібліотекарів району. Щоб наблизити книгу до читача, вона організувала бібліотечний пункт у [[Колгосп імені Щорса|колгоспі ім. Щорса]], а для хліборобів артілі «[[Перше Травня]]» укомплектувала пересувну бібліотеку. Згодом ця пересувна бібліотека стала Червонопартизанською бібліотекою № 2, якою завідувала [[Сардак Галина Вікторівна|Галина Вікторівна Сардак]]. Тут був навіть куточок кукурудзовода, майстерно оформлені стенди. | ||
Особливо пожвавилась робота бібліотеки після того, як на кошти самооподаткування та за допомогою громадськості із цегли дзвіниці [[Богоявленська церква у Володьковій Дівиці|Богоявленської церкви]] у 1956 році був споруджений новий будинок культури на 300 місць. Туди переїхала і бібліотека, яка вже налічувала близько 6 тисяч книг. | Особливо пожвавилась робота бібліотеки після того, як на кошти самооподаткування та за допомогою громадськості із цегли дзвіниці [[Богоявленська церква у Володьковій Дівиці|Богоявленської церкви]] у 1956 році був споруджений новий будинок культури на 300 місць. Туди переїхала і бібліотека, яка вже налічувала близько 6 тисяч книг. | ||
− | |||
− | |||
У 1968 році цей культосвітній заклад на Всесоюзному ювілейному огляді бібліотек посів одне з перших місць серед бібліотек Чернігівщини і Всесоюзний оглядовий комітет нагородив його дипломом ІІ ступеня. Постійно зростала кількість читачів, особливо молоді. У сімдесяті-вісімдесяті роки минулого століття бібліотекою завідувала [[Якименко Галина Овсіївна|Галина Овсіївна Якименко]], котра віддала улюбленій справі 56 років. Згодом на зміну їй прийшла [[Рекун Марія Василівна|Марія Василівна Рекун]]. | У 1968 році цей культосвітній заклад на Всесоюзному ювілейному огляді бібліотек посів одне з перших місць серед бібліотек Чернігівщини і Всесоюзний оглядовий комітет нагородив його дипломом ІІ ступеня. Постійно зростала кількість читачів, особливо молоді. У сімдесяті-вісімдесяті роки минулого століття бібліотекою завідувала [[Якименко Галина Овсіївна|Галина Овсіївна Якименко]], котра віддала улюбленій справі 56 років. Згодом на зміну їй прийшла [[Рекун Марія Василівна|Марія Василівна Рекун]]. |