Поточна версія |
Ваш текст |
Рядок 15: |
Рядок 15: |
| <poem> | | <poem> |
| Є музей в селі Світанок, в очі він мені давно впадає | | Є музей в селі Світанок, в очі він мені давно впадає |
− | Про єднання трьох народів ось він що розповідає | + | Про єднання двох народів Ось він що розповідає |
| Українці і словаки поріднились назавжди | | Українці і словаки поріднились назавжди |
| Разом землю боронили від напасті та біди | | Разом землю боронили від напасті та біди |
| | | |
− | На Чернігівщину з Праги воювати подались | + | На чернігівщину з Праги воювати подались |
| Гарні хлопці чорноброві, що трудилися колись | | Гарні хлопці чорноброві, що трудилися колись |
| І життю вони раділи і кохатися хотіли | | І життю вони раділи і кохатися хотіли |
Рядок 134: |
Рядок 134: |
| Соловейко затихає, бо не спав він, ой же ні | | Соловейко затихає, бо не спав він, ой же ні |
| Разом з молоддю до ранку, він виспівував пісні | | Разом з молоддю до ранку, він виспівував пісні |
− | Те що бачив водій юний, не опишеш і пером | + | Те що бачив Ірин тато, не опишеш і пером |
| Бо схід сонця зустрічав він у машині за кермом | | Бо схід сонця зустрічав він у машині за кермом |
| Милувався він красою, дихав пахощами трав | | Милувався він красою, дихав пахощами трав |
Рядок 184: |
Рядок 184: |
| Ось і горе завернуло хатину край села | | Ось і горе завернуло хатину край села |
| Сумну звістку-похоронку туди пошта принесла | | Сумну звістку-похоронку туди пошта принесла |
− | Ганна Власівна читала папірець отой сумний | + | Ганна Василівна читала папірець отой сумний |
| І ридала й проклинала ворогів в осиній рій | | І ридала й проклинала ворогів в осиній рій |
| Сподівалася на краще, виглядала соколів | | Сподівалася на краще, виглядала соколів |
Рядок 296: |
Рядок 296: |
| Будеш ти щаслива, будеш і багата | | Будеш ти щаслива, будеш і багата |
| Будуть в тебе діти, буде в тебе хата | | Будуть в тебе діти, буде в тебе хата |
− |
| |
− | ;:Щаслива Настя (2018)
| |
− |
| |
− | Біля річки на горбочку стояла хатина
| |
− | В ній жила сирітка Настя ще зовсім дитина
| |
− | Своїх батьків вона ледве пам'ятала
| |
− | Із сусідкою маленька дівчинка зростала
| |
− | На війні загинув батько, у полоні вмерла мати
| |
− | Про Велику Вітчизняну ми не повинні забувати
| |
− | Про гірку долю сироти відомо лише Богу
| |
− | Який вчив любити ближнього свого як себе самого
| |
− | Настя трудилась як доросла і виживала як могла
| |
− | Стати щасливою нарешті фортуна їй допомогла
| |
− | Німецькі гості завітали у занедбане село
| |
− | Завод новий побудували все оновилось, зацвіло
| |
− | З'явився клуб сучасной, інфраструктура розвивалась
| |
− | Як птахи з вирію додому молодь поверталась
| |
− | І робота і розваги, і достаток на столі
| |
− | Стало жити значно краще у оновленім селі
| |
− | Продавцем у магазині Настя працювала
| |
− | Уявного принца чекала виглядала
| |
− | Він з'явився у селі, бо по роботі були плани
| |
− | Закохався до безтями в українську пані
| |
− | Вона сказала «Так!»,приїжджому гостю
| |
− | Наречений був із Праги, звали його Костя
| |
− | Він інвестор в Україні, друг наш, брат і мати
| |
− | Він в Україну полюбив, почав про неї дбати
| |
− | Щасливо, радісно живе молода родина
| |
− | Із любов'ю виховує маленького сина
| |
− |
| |
− | ;:Про любов до дітей (2018)
| |
− |
| |
− | Про людей хороших легенди складають
| |
− | А вони справді таки є, хоча не всі це знають
| |
− | Як невимовно боляче стає за ту дитину
| |
− | В якої рідну матір поклали в домовину
| |
− | Малечі ж так потрібне ласкаве добре слово
| |
− | І поцілунок ніжний і догляд пречудовий
| |
− | Усіми фібрами душі дитина відчуває
| |
− | Хто її любить як свою, а хто і зневажає
| |
− | І тягнуться рученята до кожної тьоті яка тут працює
| |
− | Яка любить цих сиріт, за ними сумує
| |
− | Із когорти працюючих знайдеться людина
| |
− | Чуйна, мудра, з божим серцем ,ось така людина
| |
− | І засяє справжнє світло в дитячому приюті
| |
− | Тут не буде жорстокості, тут не буде люті
| |
− | Сюди молодь, мов додому, буде приїжджати
| |
− | Щоб наставників хороших зі святом вітати
| |
− | Люди – люди, ми подібні, ми і різні, в нас земля єдина
| |
− | Помолимось і збережімо маленького сина
| |
− | У якого вже немає не батька ні неньки
| |
− | Хай втіхою наповниться маленьке серденько
| |
− |
| |
− | ;:Спогади дитинства (2023)
| |
− |
| |
− | Рідна хата край села
| |
− | Туди лечу немов на крилах
| |
− | Там проживали батько і мати
| |
− | Там земля, яку я ладен цілувати
| |
− | Дитинство радісне моє
| |
− | Та непомітно пролетіло
| |
− | Тепер живу в столиці
| |
− | Але додому закортіло
| |
− | З криниці в нашому дворі
| |
− | Всі намагались воду брати
| |
− | Вона була цілюща
| |
− | І нею можна було лікувати
| |
− | Пригадую, як після ковзанки
| |
− | Ми з братом грілись на печі
| |
− | Ми гріли в просі ноги босі
| |
− | На ній ми спали уночі
| |
− | Нічною піснею для мене
| |
− | Жаб'яче кумкання було
| |
− | Та ніжне слово соловейка
| |
− | Звичайно жаб перемогло
| |
− | Ку-ку ку-ку зозулі
| |
− | Сум на мене навівало
| |
− | Забути про кохання перше
| |
− | Мені не дозволяло
| |
− | Від клекоту лелеки
| |
− | Я рано прокидався
| |
− | Пішов до ясена
| |
− | І пташенятами довго милувався
| |
− | Ехо дзвону церковного
| |
− | Мене оживляло
| |
− | А таємничість безгріховність
| |
− | Душу світлом наповняло
| |
− | Пам'ятаю як прокидався
| |
− | Від співу цвіркуна вночі
| |
− | А далі сон втікав із хати
| |
− | Бо моторошно вже кричали і сичі
| |
− | В клубі під зорями і небом
| |
− | Завжди весело було
| |
− | А в вихідні посидіти на колодах та відпочити
| |
− | Приходило все село
| |
− | Безліч спогадів дитинства
| |
− | У пам'яті живе і оживає
| |
− | У все це рідне, дороге
| |
− | Мене додому повертає
| |
− |
| |
− | ;:Про кохання (2023)
| |
− |
| |
− | З неба зіронька упала
| |
− | Мені кохання нагадала
| |
− | Яке ж воно було палке
| |
− | Яке гаряче і цнотливе
| |
− | Воно творило чудеса
| |
− | Воно було казковим дивом
| |
− | Я на роботу, мов на крилах
| |
− | Літала - поспішала
| |
− | З колегами привітно
| |
− | Ласкаво розмовляла
| |
− | Додому повертаючись
| |
− | Смаколики купляла
| |
− | Батьків і брата старшого
| |
− | Люб'язно пригощала
| |
− | Окрилена любов'ю
| |
− | Я всім бажала щастя
| |
− | Я була як героїня
| |
− | Із кінофільму «Бідна Настя»
| |
− | Боріться за кохання
| |
− | Воно життя основа
| |
− | Вона як подих вітру
| |
− | Як одежина нова
| |
− | Кохання ніби квітку
| |
− | Дбайливо доглядає
| |
− | Цілуюте, обнімайте
| |
− | Ласкавим словами
| |
− | Ніжна називайте
| |
− | І воно буде жити
| |
− | Допоки серце б'ється
| |
− | Бути щасливим житті
| |
− | Лише закоханим вдається
| |
− |
| |
− | ;:Стежина життя (1999)
| |
− |
| |
− | Про вчителів, і про батьків
| |
− | Я згадую в важку хвилину
| |
− | Вони посіяли в моїй душі
| |
− | Людської гідності перлину
| |
− | Невпинно так летять роки
| |
− | Навколо змінюється все
| |
− | Людське життя, людське буття
| |
− | Світ іскри Божої несе
| |
− | І щастя прийде у наш край
| |
− | І дивним сяйвом засіяє
| |
− | Адже добро, тільки добро
| |
− | І зло, і смерть перемагає
| |
− |
| |
− | ;:Дитинство (1990)
| |
− |
| |
− | Дитинство моє -
| |
− | Це спогад про маму і тата
| |
− | Про те, як в піснях колискових
| |
− | Купалася батьківська хата
| |
− | Дитинство - радісна пора
| |
− | Її ніколи не забути
| |
− | Хороших друзів та їх сміх
| |
− | У спогадах я буду чути
| |
− | Я пам'ятатиму завжди
| |
− | Дозвілля наше на природі
| |
− | Захмарні мрії про любов
| |
− | І фанатизм в сучасній моді
| |
− | У моїй пам'яті живе
| |
− | Той перший ніжний поцілунок
| |
− | Що окриляє нас в житті
| |
− | Бо це - кохання трунок
| |
− | Дитинство мрій і сподівань
| |
− | В моїй уяві пропливають
| |
− | Побачити пророцтва феї
| |
− | Мене і змушують, і надихають
| |
− |
| |
− | ;:Моя подруга (2018)
| |
− |
| |
− | Має в Києві квартиру
| |
− | Шкільна подруга моя
| |
− | То ж на свято, іменини
| |
− | Прибула до неї я
| |
− | Меблі імпортні в квартирі
| |
− | і заморські килими
| |
− | Але скучившись в прихожій
| |
− | Довго так стояли ми
| |
− | «Меблі нові, не сідайте,
| |
− | Є ослін старий у нас,
| |
− | Для гостей його не жаль нам»,
| |
− | Так сказав онук Тарас
| |
− | Між собою гомоніли
| |
− | Щось на кухні хазяї
| |
− | Посадили на старому
| |
− | А живуть як Буржуї
| |
− | Шепотіла щось і далі
| |
− | Тітка Проня запальна
| |
− | На столі з'явились страви
| |
− | І наливочка хмільна
| |
− | Наш зір прикутий до посуди
| |
− | Вона побита і стара
| |
− | Отак друзів шанувала
| |
− | Скупердяга, ця мара
| |
− | Подарунки взяла чемно
| |
− | Всім вклонилася до ніг
| |
− | А гостей в другу кімнату
| |
− | Не пустила й на поріг
| |
− | «Фарба в залі може злізти
| |
− | Потанцюйте краще тут»
| |
− | А я висновок зробила
| |
− | Нашій дружбі вже «капут»
| |
− | Швидко гості розійшлися
| |
− | Проклинали все і всяк
| |
− | Тож не треба й іменин тих,
| |
− | Коли діяти отак
| |
− |
| |
− | ;:Гумореска «Справжній чоловік» (2008)
| |
− |
| |
− | Справжніх чоловіків не так уже й багато
| |
− | Про одного з них і хочу зараз розказати
| |
− | Вранці він встигає сніданок зварити
| |
− | Ну а потім жінку і діток розбудити
| |
− | і худобу попорати чоловік встигає
| |
− | Жінці зачіску зробити він допомагає
| |
− | До дверей дружину любу радо проводжає
| |
− | Та обняти на дорогу він не забуває
| |
− | На роботі він нудиться, туди-сюди ходить
| |
− | І дружині подзвонити, час таки знаходить
| |
− | Поцілунків повітряних із сто посилає
| |
− | Що купити в магазині, в дружини питає
| |
− | І поки дружина мила волосся фарбує
| |
− | Чоловік в магазині сумочку пакує
| |
− | По дорозі в дитсадок забігає
| |
− | І що духу по сходах у квартиру влітає
| |
− | Мов попечений той рак по кухні гасає
| |
− | Запіканкою пухкою жіночку стрічає
| |
− | Із дружиною дорогої він очей не зводить
| |
− | Її вигляд принадливий його в дрож приводить
| |
− | Повечерявши дружина лягла на канапу
| |
− | А синок малий заснув на руках у папи
| |
− | І поки дружина мила газети читала
| |
− | У руках в чоловіка посуда бряжчала
| |
− | Як та білка в колесі, чоловік крутився
| |
− | Телефільм і передачі, він не подивився
| |
− | А коли він втомлений, ліг нарешті спати
| |
− | Жінка ніжно пригорнулась, стала цілувати
| |
− | Та він їй не відповів, не моргнувши і оком
| |
− | Бо втомився, й до дружини повернувся боком
| |
− | Про справжнього чоловіка кожна жінка мріє
| |
− | Бо за справжнім чоловіком жінка молодіє
| |
− |
| |
− | ;:Україні (2014)
| |
− |
| |
− | Про Київ наш рідний говорить весь світ
| |
− | Душею за нас вболіває
| |
− | За нашу свободу святу,
| |
− | Радіє та щиро вітає
| |
− | Народ український, народ – богатир,
| |
− | Стояв на Майдані не дарма
| |
− | І от нарешті злочинцям прийшла,
| |
− | Страшна божа карма
| |
− | За сотню, яка полягала,
| |
− | За гідних синів України
| |
− | Які боронили здобутки свої,
| |
− | Стояли на смерть до загину
| |
− | Пліч – опліч, народ захисник,
| |
− | Повстав проти спільного лиха
| |
− | Він хоче, щоб щастя прийшло у наш дім
| |
− | Щоб мир був у нас, щоб завжди було тихо
| |
− | Сьогодні доречно згадати Сосюру,
| |
− | Який прославляв Україну
| |
− | Звертаюсь і я до звичайних людей:
| |
− | «Любіть, захищайте свою Україну».
| |
− |
| |
− | ;:Про життя (2020)
| |
− |
| |
− | Як вірно і, як мудро
| |
− | Все створено в житті
| |
− | Кохання та одруження
| |
− | Першочергові на меті
| |
− | Дітей поява теж важлива
| |
− | Щоб не дай, Боже, світ не зник,
| |
− | Щоб піклуватися про кого,
| |
− | Щоб в старості хтось доглядав
| |
− | Та немічному, хворому
| |
− | Кухоль води подав
| |
− | Щоб, як годиться, син чи дочка
| |
− | Похоронили по - людськи
| |
− | І щоб стежина до могилки
| |
− | Не загубилась бур'янах,
| |
− | Щоб пам'ятали батька й матір
| |
− | І спілкувались з ними в снах
| |
− | Цього навчати слід дітей
| |
− | І бути прикладом для них
| |
− | Наших нащадків рідних,
| |
− | Найкращих, дорогих
| |
− |
| |
− | ;:Літак «Мрія» (2023)
| |
− |
| |
− | Скільки людей талановитих,
| |
− | Нам війна відкрила
| |
− | Наприклад, дівчина із інвалідністю,
| |
− | Літака «Мрія» макет зробила
| |
− | Навіть досвідчені людині,
| |
− | Збагнути не вдається
| |
− | Межі розуму людського,
| |
− | Який талант зветься
| |
− | Ця сильна духом жінка,
| |
− | Виклик життю зробила
| |
− | Своїм творінням унікальним,
| |
− | Весь світ покорила
| |
− | Я обожнюю її
| |
− | Як по - сестру і українку
| |
− | Горджуся нею, і вітаю
| |
− | Щастя великого земного,
| |
− | Перемоги над ворогом бажаю
| |
− |
| |
− | ;:Про війну (2023)
| |
− |
| |
− | Довготривала й ненависна
| |
− | Кровопролитна і страшна
| |
− | Війна прийшла до нас раптово
| |
− | Страждання і смерть нам принесла
| |
− | За що? за що нам таке горе?
| |
− | Чому нас знищують давно?
| |
− | Чому у нас голодомори?
| |
− | Чому нам щастя не дано?
| |
− | За що достойних трударів карали?
| |
− | Чому в них землю забирали?
| |
− | Чому в Сибір їх відправляли?
| |
− | І куркулями нарікали?
| |
− | Цвіт нації: кращих синів і дочок
| |
− | У тюрмах тримали
| |
− | Їх били, катували
| |
− | І передчасно життя позбавляли
| |
− | Спочатку сталін,потім путін
| |
− | Терор продовжує й тепер
| |
− | Грабує і гвалтує
| |
− | Розстрілює і шантажує
| |
− | І все це так нас згуртувало
| |
− | В єдину силу об'єднало
| |
− | І всі у нас донатять
| |
− | І всі на ЗСУ працюють
| |
− | рашистам спати не дають
| |
− | І цим весь світ дивуюсь
| |
− | Наші друзі - це Євросоюз НАТО,
| |
− | Нам вони допомагають
| |
− | Перемогу над росією
| |
− | Разом з нами наближають
| |
− |
| |
− | ;:Про долю України (2018)
| |
− |
| |
− | Україно, моя ненько
| |
− | За твою долю нещасливу, в мене болить серденько
| |
− | Хто тебе не шматув, гнобив, синів і дочок викрадав
| |
− | Султаном в рабство продавав
| |
− | На багаті твої землі і народ трудолюбивий
| |
− | Йшли монголи і поляки, і турецькі посіпаки
| |
− | А росія ближній ворог, перейшла всі межі
| |
− | Бо в ній народ страждальний, голодом морила
| |
− | Та знищити всіх нас, їм було не сила
| |
− | Мазепа і Хмельницький, Чорновіл і Шеремет
| |
− | Окраса нації, герої, сини землі своєї
| |
− | Про волю мріяли завжди і передчасно згинули за неї
| |
− | Все витерпіли українці, і голод і другу світову війну
| |
− | То ж маємо в родині майже в кожній, похоронку - вість сумну
| |
− | А як глумились комуняки над тими хто трудився
| |
− | Вони в них землю забирали, та ще й в заслання відправляли
| |
− | В довгій дорозі на Сибір, діти й старенькі помирали
| |
− | Морально і фізично, народ наш так карали
| |
− | Патріотів наших, росія зовсім не сприймала
| |
− | Письменників, українців, на Соловки засилала
| |
− | Там воно тяжко працювали, і в ізоляції були
| |
− | Більшість із них, таку неволю не витримали, не змогли
| |
− | Пройшли роки, життя триває
| |
− | На жаль в країні нашій, покращення немає
| |
− | Яке жахіття пережити усім нам прийшлося
| |
− | Коли із Сотнею Небесною прощатись довелося
| |
− | От і гинуть хлопці мужні, тут у нас на Сході
| |
− | Вже мироточать образи, щоб ми війні сказали годі
| |
− |
| |
− |
| |
− | ;:Невигадана історія (2018)
| |
− |
| |
− | До лікарні завітала незвичайна пара
| |
− | Вона висока і вродила, а він немов примара
| |
− | Несимпатичний, невисокий, ще й лисина у нього
| |
− | Вони зовсім не пасували один одному й Богу
| |
− | Оглянувши пацієнтку лікар запитала:
| |
− | «Хто це вас під кабінетом вже давно чекає?
| |
− | Терпеливо, спокійненько сидить виглядає?»
| |
− | «Це коханий чоловік приїхав зі мною
| |
− | Половинка це моя, з добрим серцем героя
| |
− | Мову на сповіді красуня душу відкривала
| |
− | Кудись линула в думках, то знов затихала
| |
− | «Після ВУЗу зоотехнік прибув до нашого села
| |
− | Не мав де жити, тож квартирантом мати до себе і взяла
| |
− | Кімнати наші були поруч, його я бачила щодня
| |
− | Він харчувався разом з нами, жили ми як одна сім'я
| |
− | Він допомагав нам на кухні, на городі, підлогу мити
| |
− | Завжди ласкавий, добрий, любив тварин та квіти
| |
− | Його любили всі в селі, дорослі і діти
| |
− | І я по вуха закохалась, жила і дихала я ним
| |
− | Для мене став він принцом,
| |
− | За ним пішла б у вогонь і дим
| |
− | І передчасно сталося те, чого ми не чекали
| |
− | За покликом серця коханцями ми стали
| |
− | Мій живіт, почав більшати щодня
| |
− | Мати, звісно була в шоці, я налякане ягня
| |
− | Але напруження велике і ще попереду було
| |
− | Неповнолітня із дорослим, про це усе село гуло
| |
− | Мене вагітність перервати в лікарню забрали
| |
− | На другому поверсі під замком тримали
| |
− | Через балкон по простирадлу, з полону звільнилась
| |
− | І за майбутнє немовля Богу помолилась
| |
− | Місцева влада у конторі довго говорила
| |
− | І винуватця цих подій з роботи звільнила
| |
− | Та ще й вимагала віддати до суду
| |
− | Щоб не допускати серед дітей блуду
| |
− | Звести рахунки із життям наважився хлопчина
| |
− | Пішов повіситись на фермі, на те була причина
| |
− | На щастя, сторож тут проходив
| |
− | Хлопця від смерті врятував
| |
− | І по – батьківські і по – людському
| |
− | Тоді йому поспівчував
| |
− | До батьків моїх прийшов коханий проситись
| |
− | І сказав, що хоче зі мною одружитись
| |
− | От на місця свої тепер усе нарешті стало
| |
− | І ми весілля як годиться, зразу ж відгуляли
| |
− | А згодом, доня у нас народилась
| |
− | В сім’ї всі радіють, аж очі засвітились
| |
− | На роботі поновили молодого тата
| |
− | Сміхом і радістю наповнилась батьківськая хата
| |
− | На зовнішність чоловіка уваги зовсім не звертаю
| |
− | За його внутрішню красу люблю і поважаю
| |
− |
| |
− | ;:Весна Прийшла (2023)
| |
− |
| |
− | Із вирію на Батьківщину
| |
− | Летять – летять, лелеки
| |
− | І соловейки співаки
| |
− | І вісники – весни шпаки
| |
− | У ліс на відпочинок
| |
− | Люди поспішають
| |
− | По милуватися природою
| |
− | Старі й малі бажають
| |
− | Пташиний спів бринить в повітрі
| |
− | І душу радує мою
| |
− | Весняні квіти – певоцвіти
| |
− | Я дітям рвати не даю
| |
− | Вони занесені в «Червону книгу».
| |
− | Їх слід оберігати
| |
− | Про рідну землю і її красу
| |
− | Щоденно і постійно дбати
| |
− | Яке життя земне красиве
| |
− | Природа нас чарує
| |
− | Ми дбаємо і про тваринний світ
| |
− | Це радість нам несе
| |
− | І від самотності рятує.
| |
− |
| |
− | ;:Тарас Шевченко (2023)
| |
− |
| |
− | Т. Шевченко – наш поет,
| |
− | Якого знає цілий світ,
| |
− | Про його долю нещасливу
| |
− | Про геніальний «Заповіт».
| |
− | Про це писав він на папері,
| |
− | Писав і малював.
| |
− | У майбутньому кріпацький хлопчик,
| |
− | Поетом Справжнім став.
| |
− | Впливові люди, Шевченка знали.
| |
− | За нього вболівали.
| |
− | З кріпацтва викупили,
| |
− | Волю дарували.
| |
− | І щодня на сторінках газет,
| |
− | Слово поета лунало.
| |
− | Боротися з насильством,
| |
− | Людей закликало.
| |
− | Серія автопортретів
| |
− | Художника Шевченка,
| |
− | У відвідувачів увагу викликала.
| |
− | Про бунтарську вдачу автора,
| |
− | Свідчила – розповідала
| |
− | В поемі «Сон» наш корифей,
| |
− | Царя не побоявся.
| |
− | Його засуджував, критикував,
| |
− | З дружини насміхався.
| |
− | За це в степи казахські,
| |
− | На далеку чужину.
| |
− | На десять років і заслали
| |
− | Незвичайну, обдаровану людину.
| |
− | Він у неволі незкорився.
| |
− | Продовжив бути на вістрі життя.
| |
− | Таких, як наш Шевченко одиниці.
| |
− | А його пам'ятник прикраса Києва Столиці.
| |
− | Слова провидця перемоги,
| |
− | Ми як молитву, виголошуєм щодня.
| |
− | «Борітеся, поборете».
| |
− | Стало кредом нашого буття.
| |
| | | |
| </poem> | | </poem> |
| [[Категорія:Вчителі української мови та літератури Носівської школи № 1]] | | [[Категорія:Вчителі української мови та літератури Носівської школи № 1]] |
| [[Категорія:Люди Б]] | | [[Категорія:Люди Б]] |